^tAMMiro^m^bi^ABWMsro^Bíe^HmmsiTio^oHiirfMíiPojeití^iji^o^ejoniiápítJ^MOV'o
^івіцнмо^/іадв^Ьоілиіпз^дгіжіпоѴкщдріЫшсннмлІвЛей^мяіЬііаиЙІэдз
памумго moro СмншпоЛ^пімю п^оло*(шиіім^[шнн^нсшш1>сЬ^риниі
здсрдои (ііклш^І^по^іанньАйшятрениіІІао^ср^ші^ве^шкгоронииѵори^іім^
^Мно/тоді млопримлшдЬцрщЬ .йцмситакоіцйкі сгоедед'ншмрт мТку и^т^ЧОС-
ОДНиТи^иЗрфоелЙШИМи^рт^ПИдЭД^т^^

(^нм(рішиМоиюоинн)^«рр^шн,і),р^шініи^іішр(^н(ііін^иін{йріігій jße
лиши додетлъ ЭАоініітш^ТТог*жймдЬ furiti зодотоиесі рди^іпиіооітн Jb^í
іііи «Hit ішраііи догоріти пЕрмуйін ві&тфйи Ц^^ии]йшді^|тй.і»9)|йніндизь
^«И^о^нишииелмди. f tWHiúw f оптант Ьь(юсдииііиЦ^з^ііи^оргаі«од0ш
^омдижйіи .J^i'toipHUhbvrapÿHt^JjaH ooimotíl» (Гяц^дхштчшин^пр^Л »Ы
ііріпшн iwmvwm фцрі идеритезтт \мрвджиіи|.)(р^ниі^і^і}]^нййн
он® земли ^ій(іі»^)^ориіі^инз€иЗин»^ио)з^Ѵ^0ОДѴ^^шУУ^
дршюЕш^ичшш («цинолртолш'у іиом^/ш^зс^и^рнймЦроиШпн^^и^
ДаЩІеттмЪ ¿©A ptf ии своймЬЕодроип^шм^-шмошрншгдмшвомЬАош*
^пгнпитпи иоомнг? OpÁniHOMÍÍ шуоюпмотньітЪд^дел&.ц £нри іАінсншрум

Hiw&jftïtffml» X я. ЫнІмЙшнеп^рол»іикМ^оаь9м1.^Д{іп)ивгіяипі)оіоми

^ивмкирінлитшДЙдазшшиІ/П5)те^оп>орое»измО(<кт1дридіінііирііі,ім
роейоворочипіннеиЁлдААЫиеміішніЬпом^іжіГіпсдлинноІіь^даропчінів^іпи
JIOMJnöHHOMKwBH'tPw^jsHoJilpHE^OAeHojHcnpsimHo.j^oeputoÜ^iutHiitd
/|0ВЬН465Пі)ДинНИ, іійііІнлсиши^ят\роитнсй.одноюрипоютіі6иАйііодчаи(,8Д(
(ті4мизйнориіоі,ілі.ія\,і<асоБНыді(т4теи^ііі«уі.Ыіірвмиц^іші!поАіі<шр!ЛПі^і
діето)оівиІйіолеяомІп^ч)Д£НЗ(Ш5Н^іи^івдюреди(тиоишисЛ цшое^дожчи

ішед. рзшноішрондліііпіішимип^іінаеденііпопрАмом^йіізшпрЛиипвинінн
ІДрлгою ршноюм^ошжю i nf4QAi№.}ftif]pDÿf «природ еіЗ)(пиаІ8рпщ(но^црі
ншмимЛднимиптпм ро^иымифияірыибѵртцревщчшииіШйино^ізУішІ
даипт^нн^оміюдошііііііИБиііі^сіПоішо-ітопри^имІнооимі^піомІ
«дн^.^оиіиій^читимиушдіидбрсарноіи^іодей фч»|>одіі|£ nocxoïnW
Jju ctfKHKP вітиідено ^оганииаѵЛ ^юеишыемідсдяі pímwjH^oim^ufyEf
(ïy iihjs

Щ

£

ѣ.

&

Рис. 19. Титульный лист книги «Учение и хитрости ратного строения
пехотных людей». Москва, 1647—1649
Гравюра на меди

вШІШШШЩЩ

штт t t lí

; Wf7 ЯЩ si *¡rt я л

< ^jbL rati! іеШ 5/ >$ I 1

б^птітііш^тсЕ)

ПГ, 7SÏ

пошила.

4ЧГ1ИЦ*.

П»*<і

■■( U"".

fÌAKOA# etmi ЗНЯШИ
и пііолѵь пимти.
лнаш%і¿pifó пХі|ЫН
Rnotrni m'tio шшім
лпклім ткот
силок CKOÍH

ШГКНІ}Л ЗИСШСГНіШ

ктосвокода wrtTHcm
ь^дги покНгжддтн
не нжхтт. тіжлтн

1 Іоиои ш т^дл
£гдЯ иХд?ши
Пи^с*ѵ -жмлничй

паллтЯ ссрі|д
(Jmpt/Цй ко кгХ

рна ШПОАШШП» /

^иетоіп^ * диски /

ДІ|)5 ПЛННфі» Г|НгДД f

ïl^ijtifw моднтаъ
пй^рки б^с и /

.. ..

43

?С

VNO^ÏCZ
ВТОРАA

И ЯН

КрдТКОЕ COEp4HÏf

C,¿ книги отдроко.іскдгш ииЛ’диыдя
дѣтопнгцівя - НМНОГИ^І

Ц,г» к нз?и. и X рдкрыхз

Гтмнокг ,Бонно,

ОхЭ дѣиѣ в оисткжнот.

Bzлрит-мхх CZ писдио, иже сУть ндснѣн-
UJÏA и Богоугодные здѣ ш газыкд , ддтнн-
сКдгш но сддБАиоросиискш переведено до-
СТОБѢрнѢіС/ЮБО 62 СД060 . \ЛИ-

Рис. 20. Страница из букваря Кариона Истомина.
Москва, 1694. Гравюра на меди

Гравированные на меди шрифты, выпол¬
ненные Адрианом Шхонебеком, Алексеем
Зубовым и другими, особенно часто исполь¬
зовались для печатания географических карт,
отдельных листов, календарей [296, с. 90—103].
Характерная особенность этих шрифтов — от¬
сутствие цельности в построении.

В их рисунках, наряду с элементами ла¬
тинской антиквы, отмечаются элементы, ха¬
рактерные для полууставного шрифта, руко¬
писных образцов этого времени, греческих
букв.

Латинские и зачастую греческие буквы
встречаются в некоторых шрифтах славянско¬
го книгопечатания на всем протяжении XVII
века; в частности это можно наблюдать на ти¬
тулах львовских, киевских и виленских изда¬
ний. Греческие заглавные буквы типа антик¬
вы, сходные по начертанию с русскими (на¬
пример, «Г», «Ѳ», «Л», «П», «Р»), мы встреча-

Рис. 21а. Образец видоизмененного в Амстердаме
русского типографского шрифта (1700). Из кн.

«Краткое собрание Льва Миротворца Августейшего
греческого Кесаря, показуюіцее дел воинских
обучение», тип. Тессинга, Амстердам

ем также в шрифтах русского книгопечата¬
ния, особенно в букварях (см., например, бук¬
варь Поликарпова 1701 года).

Если в славяно-русском книгопечатании
появление латинских или греческих букв, схо¬
жих со славянскими, надо рассматривать как
эпизодические попытки применить эти буквы
главным образом в титульном наборе или в
учебных пособиях, то издатели русских книг
в Амстердаме, видимо, по указанию Петра I
работают над созданием нового русского
шрифта, близкого к латинским шрифтам типа
антиквы. Они, естественно, столкнулись с
большими трудностями. Об этом свидетельст¬
вуют сами шрифты, нарезанные в амстердам¬
ских типографиях. Надо было как-то «подо¬
гнать» характерные русские буквы под шрифт
типа антиквы. Лучше удались заглавные бук¬
вы, которые в большей степени сходны с ла¬
тинскими начертаниями, и, наоборот, хуже,

31