Мал. 12. Фрагмент із стародавньоі египстськоі «Книги мертвих».
зами для утримання пензлів i щонаименше
з двома поглибленнями для мисочок з чорнилом.
Папіруси намотували на тонкі круглі дер-
жальця й утворювали сувій. Сувоі зберігали в
глиняних дзбанах, скриньках, шкіряних, полот-
няних або дерев'яних футлярах, до яких при-
кріплювали ярлик з назвою книги. Книгу у ви-
гляді сувою робили також у Стародавній Греціі,
Римі i в Китаі. Звивали у сувій пізніше не тіль-
ки рукописну, a й друковану книгу, проте це
траплялось рідко. На мал. 10 зображено най-
давнішу китайську друковану книжку у вигля-
ді сувою, яка складаеться з семи клаптів перга¬
менту; довжина книги 2 м, ширина — 0,35 м.
У Стародавньому Римі ярлик з назвою книжки
називали «титулюс»; звідси й пішла назва на-
шо'і першоі' сторінки книжки — титул.
Оскільки зовнішній бік папірусу завжди був
під загрозою пошкодження, його часто робили
з міцнішого гатунку папірусу або вкривали за-
хисним шаром; «береги» папірусу також закріп-
лювали за допомогою наклеювання смужок.
Найбільшим ворогом папірусу була вологість.
Можна тільки здогадуватись, що папіруси, які
зберігаються в наших музеях i бібліотеках,
становлять незначну частину того доробку, який
колись існував. Адже не випадковим e факт, що
більшість знайдених папірусів походить з розко-
пок, зроблених у Середньому й Гірському бгипті
(сухих районах). Розкопки у вологій зоні Нілу
та в районах грецько-римського культурного
світу дають меншу кількість збережених папіру-
сів. Проте з історіі відомо, що в цих районах
вживали папірус 2 тисячі років тому i в кількос-
тях значно більших, ніж у корінному бгипті.
У сухій зоні, в пісках Середнього i Гірського
бгипту, папірусові сузоі добре консервувалися.
Власне египетські гробниці були чудовим міс-
цем зберігання для такого крихкого матеріалу.
В останні сторіччя до н. е. існував звичай виго-
товляти саркофаги для мумій з порізаних i скле-
ених шматків папірусів, які покривали потім
шаром гіпсу; таким чином, багато текстів збе-
реглося i дійшло до наших днів.
Але більше папірусів збереглося завдяки ре-
лігійним звичаям класти до труни різні святі
тексти молитви (наприклад, «Книгу мертвих»),
що нібито мало охороняти померлого під час по-
дорожі до царства мертвих. Здаеться, що ці
тексти розмножувалися майже фабричним спо¬
собом.
Торгівля «книгами мертвих» у бгипті на той
час, мабуть, була единою формою книжковоі
торгівлі, принаймні про іиші ми нічого не знае-
мо. Частина «книг мертвих» була більш чн менш
ілюстрована. Художня вартість малюнків різна,
всі вони стилізовані. Якщо говорити про ¡іисем-
ні пам'ятки Стародавнього бгипту, то слід зга-
дати ще египетський календар.
У бгипті папірус був не единим матеріалом
для письма. Писали на шкірі, а для невеликих
записів вживали дерев'яні таблички, вкриті
пластичною масою, вапняні плитки й глиняні че¬
репки.
12
ШШ)
Іерогліфічний напис
_.гГ=Г^т7ЁѣШ^еПг,т2:|^ iiij> v^4 >>
.af-fST^Í'-'a^™-'-^-^36^^1 Демотичний напис
І^^ХЁ^^^^^ШЯ^Шй^ШШШ^ (ПТОЛЕМАІОС)
°MtAA\°Z
Грецьний напис
(ПТОЛЕМАІОС)
Мал. 13. Розеттсъкий камінь з написом постанови египетських жериів 196 р. до н. е.
трьома видами письма (Британський музей).