Мал. 3. Один з найдавніших египетських Hami¬
de — набалдашник палиці «царя» Скорпіона.

Мал. 4. Збирання папірусу в Стародавньому
Сгипті, 1475 р. до н. е.

Мал. 5. Сгипетські скриби за роботою.

43Î3ÎІЗВІЫЧШ а =2 -^-¿.faJa» jf, J ШЯШ

Мал. 6. Зразок іератичного письма із знамени¬
того медичного папірусу Еберса (часів XVIII
династп), XVI ст. до н. е.

й гладили доти, поки поверхня не ставала блис-
кучою. Добре оброблений папірус був гнучким,
еластичним. Римляни називали лицеву сторону
папірусу recto (правильно), а зворотну —
verso (повертаю). Окремі оброблені арку-
ші папірусу склеювали у довгі смуги, які зви-
вали у рулони. Папірус продавали, як i тепер
папір, в рулонах великими партіями. Для пи¬
сания з такого рулона відмотували смугу по-
трібноі' довжини i відрізали. Довжина смуг до¬
сягала 40 м. Спочатку вживали папірус завшир-
шки 15—17 см. Пізніше зустрічаемо смуги в
три рази ширші.

Уже в III тисячолітті до н. е. техніка виго-
товлення папірусу досягла високого рівня. Най-
вищим гатунком папірусу вважаеться найдавні-
ший, так званий іератичний.

бгиптяни суворо дотримували державну мо-
нополію на папірус. У Давню Грецію він потра-
пив у VII ст. до н. е., в Рим — у III ст. до н. е.

Сгипетська книжка завжди мала форму су¬
вою. Текст поділяли на досить вузькі колонки,
що в сувойовій книжці становили свого роду
сторінки, які розкривалися читачеві в міру роз-
вивання сувою. В бібліотеці Лейпцігського уні-
верситету e писемна пам'ятка, яка містить до

110 таких «сторінок». Довжина сувою, що збе-
рігаеться в Лейпцігському університеті, стано-
вить близько 20 м.

У египетських іерогліфах видимі предмети
позначалися відповідними зображеннями (рука,
рот, палець тощо) або символічними знаками
(сонце, місяць, цар i т. д.). Для діеслів вжива¬
ли зображення близьких символів: скипетр —
володарювати, дві ноги — ходити, слимак, що
залишае черепашку,— виходити i т. д.

Якщо не зважати на деякі «святі» книги, то
можна твердити, що на папірусах не застосову-
валось первинне іерогліфічне письмо з його чи-
сленними образами; вживалася зручніша скоро-
писна форма іерогліфічного письма, так зване
іератичне письмо (мал. 6). Назва походить
від грецького íepóc «свяшенний». Запровадив
цю назву також Климент Олександрійський. Це
«священне» письмо жерців розвинулося близько

111 тисячоліття до н. е. i мало силабічний, тобто
складовий, характер. Виникнення іератичного
письма пов'язують із застосуванням папірусу як
матеріалу для письма. Спочатку переписувачі
копіювали форми іерогліфів, висічених на ка¬
мень а згодом стали скорочувати i удосконалю-
вати деякі знаки. Так i виробилося іератичне
письмо, яке хоч походить від первісного египет-
ського, однак якісно e вже новим. Слід зауважи-
ти, що назва цього виду письма «священне»
досить умовна, бо сфера його впливу була на-
багато ширшою й охоплювала всі сторони сус-
пільного життя. 3 винайденням папірусу змі-
нюеться не тільки зовнішня форма іерогліфів,
а й іхній зміст. Поступово значения іерогліфів
як ідеографічного письма — позначення понять,
речей (в окремих випадках) — замінюеться хоча
й примітивним, але фонетичним письмом. Для
цього египтяни склали алфавіт, але в ньому ще
зовсім не було голосних. Розповідаючи за допо-

8

могою такого письма про навколишні подіі i ре-
чі, египтяни, однак, зіткнулися з труднощами
при записах власних імен. Написати слово, що
нагадувало якусь річ, було просто, та коли воно
не асоціювалось із річчю, справа ускладнюва-
лась. I тоді до сотень відомих іерогліфів, що оз¬
начали слова, египтяни придумали ще 24 справ-
жні літери. Система створенняіхбула дуже про¬
стою. В египетській мові було дуже багато ко¬
ротких слів, наприклад, «nyï» — ковдра, «ро» —
рот. За новим принципом малюнок рота позна-
чав також літеру «р». До слова, написаного
літерами, египтяни часто додавали детерміна-
тив, що відображав написане. Так, писали
«ан» — риба i супроводили напис малюнком. Ро-
билося це не тільки тому, що читачі не звикли
до письма літерами, а ще й тому, що багато слів
писалися однаково. Без цих своерідних ключів
у египетському письмі була б велика плутанина.
Якби тепер ми не знали голосних, то нам дове-
лося б придумати багато ключів для правиль¬
ного читання слів, написаних без них.

На кам'яних стінах египетських храмів i в па-
пірусових сувоях уживаються поруч ¡ерогліфи
різного значения. Тут i знаки, що відбивають
цілі слова або означають склади, i справжні лі-
тери (мал. 7).

Пізніше, у VII ст. до н. е., в північному Сгипті
виробилася друга скорописна форма египетсько-
го письма — демотичне (термін ввів Геро¬
дот). Ранні взірці цього письма спостерігалися
ѵ світських пам'ятках ще в X ст. до н. е. 3
VI ст. до н. е. воно остаточно перетворюеться
на абетково-фонетичне, але без голосних літер.
Це був час, коли скриби забули про зв'язок між
фігурами-іерогліфами i значками—зігнутими
рисками, що зображують окремі літери алфавіту.
Демотичне письмо було простіше i легше для
швидкого писания. Найдавніші відомі нам па-
пірусові сувоі датуються близько 2400 р. до
и. е., проте, на думку вчених, папірус почали
вживати відтоді, як існуе іерогліфічне письмо,
тобто набагато раніше.

бгиптяни вживали для писания косо зрізану
очеретину, яку, обертаючи, можна було присто-
сувати до писания тонких або грубих рисок еги-
петського письма. А з III ст. до н. е. почали
застосовувати гостро заточену очеретину, так
званий каламус ', який давав змогу одержувати
тонше накреслення літер; від того часу каламус
разом з лінійкою стали скрізь уживаним не-
віл'емним знаряддям кожного скриба.

Чорнило готували з сажі або з деревного ву-
гілля, води i живиці. Якість його була дуже ви-
сока, характерно, що воно від тих часів збере-
гло свій глибокий чорний глянець. Для напи¬
сания титулів i назв розділів використовували
також червону фарбу, натуральну вохру.

Скриби зберігали cboï пензликиі чорнило в пе¬
нал! — вузькому шматку дерева з двома вирі-

' Каламус у Західній бвропі проіснував до XII ст.,
а в XV ст. буп энову відновлений у вжитку гуманіста-
ми в Італіі.

I i I в б п ф M

ЛЛЛА hf <=> ГОІО *a-° ^и^ P

H p X X X,HX X с с (s

™¿1 ^ Ш ^ «> &c^i

шин г т т д д

Мал. 7. Сгипетські фонетичні іерогліфи.

«,оіі.,І5ла_Чін/^/.Ч*доІМм^г^^І/.<ліі_і.о/[}+)/^„

^ГчЧіЧ/А^іЪ^Гк-Іи/Айі/^ІіХг^ІээЦХго,^,]

J, Wie JKï'PuM'/uJWiiiiXMofX^-X^i-w Ь/.-2*>і io

Мал. 8. Демотичні написи на камені,
знайденому в Розетті.

Мал. 9. Пенал-палета египетського скриба.

Мал. 10. Найдавніша китайська друкоиана

книжка «Діамантова Сутра» (868 р.), зроблена

у вигляді сувою.

9

7791