Письмо i шрифт 65

i титульними для великокегельного складання —
Баченаса, Байконур, букварна, Лазурського, Хо-
менка; титульними (в тому числі акцидентні) —
акцидентна Телінгатера, агат, жовтнева, Рер-
берга.

У попередньому стандарті не було, як ми зна-
6МО, шрифтів для фотоскладання. Новий стан¬
дарт містить 11 гарнітур, що забезпечують від-
творення 348 гарнітуро-кеглів. Це гарнітури:
журнальна рублена, літературна, звичайна нова,
нова газетна, шкільна, та ін.

Одночасно з введениям нових гарнітур від-
булося вилучення застарілих шрифтів, таких
що дублювалися. Чинність нового ГОСТу не
поширюеться на декоративні, імітаційні, маши¬
нописи!, рукописні шрифти, а також на ті, що
розроблялися за замовленнями видавництв.

У Радянському Союзі своерідним письмом, а
отже й друкарськими шрифтами особливого на-
креслення, користуються народи Кавказу — Вір-
менськоі та Грузинськоі PCP.

Про існування писемності i літератури у вір-
менів до IV ст. не збереглося точних відомос-
тей. Ми знаемо лише, що до зазначеного часу
у Вірменіі' були школи, але викладання в них
велося грецькою i сірійською мовами. Заро-
дження вірменськоі писемності припадав на кі-
нець IV ст. Вірменське письмо створив Месроп
Маштоц (361—440). Ім'я цього геніального мис-
лителя, політичного діяча, просвітителя i гума-
ніста білыие як 1500 років свято зберігае у
сво'ш пам'яті вірменський народ. Шукаючи на-
ціональноі форми письма, Месроп випробовував у
школі знаки грецькоі абетки, якими користував-
ся сірійський епископ Данило у вірменському
письмі. Але вони не відбивали повністю звуків
i складів, властивих вірменській мові. Переконав¬
шись у цьому, Месроп створив у 405—406 pp.
CBoï знаки — абетку, що відповідала фонетиці
вірменськоі мови. Це письмо без істотних змін
вживаеться й нині.

Графіка створених Маштоцем літер лише відда-
лено схожа на графіку грецького та сірійсько-
арамейського письма, але перебувае в тісному
зв'язку з народною вірменською орнаментикою.

Перші вірменські друкарські літери на основі
різновиду вірменського письма XI—XV ст. бо-
лорагир (кругле) створив першодрукар А. Ме-
гапарт, ними він надрукував першу книгу «Пар-
затомар» 1512 р. у Венеціі. Перша вірменська
друкарня була заснована у Львові, фундатором
И був Ованес Карматаненц (якого на Украіні
називали Іваськом Муратовичем). У 1616 р. тут
вийшла перша книга вірменською мовою «Псал-
тир», в 1618 р.— «Молитовник» (мал. 207).

Сучасна вірменська абетка мае 39 літер; з
них 8 знаків передають голосні звуки, 30 —
приголосні, a літера h (ев) позначае два, часом
три знуки. Бона була утворена у XVIII ст. з

двох знаків (Jeísch Ь -f ,¿ Wew ) . Нині в дру-
карській справі вірменські заголовкові літери
відомі під назвою «месропівських» або «ерката-
гир» (уставні).

До недавнього часу найдавнішою пам яткою
грузинського письма вважався напис у Болні-
ському храмі (село Болнісі із знаменитим хра¬
мом V ст., приблизно 80 км на південь від Тбі-
лісі). Крім цього в 1953 р. при розкопках по-
близу Віфліема (7—8 км на південь від Сруса-
лима) були виявлені руіни грузинського храму,
де знайдено давні грузинські епіграфічні напи-
си середини V ст. Найдавніші рукописні пам ят-
ки цього письма припадають на VIII ст. За гі-
потезою академіка I. Джавахішвілі грузинська
книжкова писемність існувала ще за кілька сто-
річ до нашоі' ери. ïï походження пов'язують з
ім'ям царя Фарнаваза (III ст. до н. е.). Взага-
лі ж питания походження грузинського письма
не можна вважати остаточно розв'язаним.

Новогрузинське письмо мало схоже на дав-
ньогрузинське, з якого воно розвинулось. ?Ко-
ден з національних алфавітів у своему розвитку
не зазнав таких відчутних змін, як грузинський.
Тільки форма единоі' літери, що відповідае за
cboïm звуковим значениям украінському «с»,
пройшла крізь віки без особливих змін, зберег-
ла такий же вигляд, який вона мала у V ст.

У процесі історичного розвитку грузинського
письма утворилося два шрифти: давньогрузин-
ський i новогрузинський. Давньс-грузинський
шрифт вживали для церковних потреб свяще-
ники, його називають «хуцурі» — буквально
«священницьке» («іерейське»)—церковне пи¬
сьмо. У ньому 38 знаків. Алфавіт хуцурі у свою
'чергу поділяеться на два різновиди: мргловані
(округлий), або «асамтаврулі» (уставний, заго-
ловковий), i «нусхурі» — рядковий. Найстарші
грузинські написи (492—493 р.) були висічені
шрифтом асамтаврулі. Новогрузинський шрифт,
що служив у XI—XII ст. інтересам знаті, з якоі
походили воіни-вершники, одержав назву «мхед-
рулі», буквально «вершницьке», на противагу
хуцурі його називають — «гражданський» (мал.
209).

Цим шрифтом користувалися в канцеляріях
царів i великих феодалів, у суді, в діловому лис-
туванні i в світських книгах.

Перші друковані видання грузинськоі книги
вийшли в 1629 р. в Римі. Це грузинський бук-
вар з молитвами i грузинсько-італійським слов¬
ником. В 1705 р. в Москві вийшов Псалтир.
У Грузіі' початок книгодрукуванню поклав цар
Вахтанг VI, першими книгами вахтангівськоі'
друкарні були бвангеліе i Апостол, виконані
давньогрузинським шрифтом, а в 1712 р. було
видано розкішну книжку, поему Руставелі «Ви¬
тязь у тигровій шкурі», надруковану новогру¬
зинський шрифтом.

API

Д А Д А 40

АРМ

pi ili P 50

III

ДРИІ

рд 60

IUI

АРИИ

pi Д А 70

ДА

Р1 А А А 80

ААІ

ріддддэо

p.ll

ААІІ

Щехатаѵ) 100

Pill

ДДІІІ

H H 200

PNU

ДДІІІІ

H H H 300

ДАР

H H H H 400

ДДРІ

p 500

All

ДАРИ

ГДН 600

AHI

АДРІІІ

P H H 700

Alili

А Д Р 1111 29

P H H H 800

ДДД

p H H H H 900

Х(/Яю<) ili

V/ 1000

2000

XXX

3000

xxxx

4000

5000

6000

Fxx

7000

pxxx

8000

Pxxxx

9000

ЩІдіоі)

10000

20000

МММ

30000

MMMM

40000

50000

I T. Д.

Мал. 210. Геродіанівський спосіб написания чисел.

Р О 3 д i л XII

ОСОБЛИВІ ВИДИ ПИСЕМНИХ ЗНАКІВ

Поряд із звичайними логографічними, скла-
довими, буквенно-складовими знаками вживаю-
ться особливі писемні знаки. Це цифри, алгеб-
раічні, геометричні, хімічні, астрономічні, метео-
рологічні, а також розділові пунктуаційні, діа-
критичні знаки тощо. Окрему групу становлять
ноти.

Цифри

Цифри на відміну від літер нашого письма e
ідеографічними символами сучасноі писемноі'
мови.

Ще й зараз наука не може відповісти на за-
питання, коли i як розвинулося перше письмо,
так само не може вона точно сказати, коли i як
виникли перші цифри, а також перші знаки для
позначення кількісних одиниць. 3 натуральни-
ми числами люди познайомилися на світанку
цивілізаціі. Майже всі цифрові системи будува-
лися за десятковим принципом. Чи не единий
виняток — системи майя i ацтеків з ïx пятірко-

во-двадцятковим принципом. Панівне станови¬
ще десятковоі системи пояснюеться тим, що
найдавнішим знаряддям для лічби у людини
були дві руки з десятьма пальцями. Проте у
вавілонян був у вжитку шістдесятковий прин¬
цип числення, пов'язаний з ïx ваговими одини-
цями. Що саме людські пальці були першим
знаряддям лічби, можна переконатися, наприк-
лад, з такого факту: у хамітській мові в Афри-
ці слова рука i пять та вимова слів десять i дві
руки мають спільний корінь. Майже всі цифро-
ві системи мали самостійні знаки лише для най-
простіших чисел; кількість таких знаків колива-
лась від 4—5 до 30. Решту цифр одержували
за допомогою складання (наприклад, в рим-
ській системі число 6 — складанням знаків
«пять» i «один» (VI)). Великі числа інколи одер¬
жували за принципом множення (наприклад, у
грецькій іонічній системі над знаком «десять
тисяч» ставився знак «три», i це мало означати
«тридцять тисяч»; рідше вживали принцип

125