ки шрифту. У творчій діяльності цього худож-
ника-графіка була важлива риса, він визнавав
мистецтво книги як ціле, що істотно відрізня-
ло його від уславлених митців Заходу — Доре,
Бердслі та ін., яких цікавила лише «ілюстра-
ція». Нарбут багато уваги приділяв комплексу
питань, пов'язаних із створенням книги. Він
сам добирае папір, визначае формат усього ви-
дання, площину тексту, місце малюнків; проек-
туе не тільки обкладинку, а й титульну сторін-
ку, заставки, кінцівки, ініціали, компонуе дру-
кареві повну картину побудови майбутньоі'
Г
- и'У' i ■
crTSrr
АЕКГГДЕѲ
ЖЗИПНКЛ
Л%7\ОПІ>0
ТѴФХЦ
чшщь
юл
■чг
Мал. 182. Укра'шська абетка,
художник М. Кірнарський.
АБВГДЕ
ЖЗИКЛ
МНОПР
СТУФХЧ
ШЭЮЯ
Мал. 183. Шрифт художника В. Ла
зурською.
книжки. Гака співпраця художника з друкар-
нею e неодмінною умовою одержання високоху-
дожнього видання, вона ставила Нарбута на ц.і-
лу голову вище від усіх його сучасників. Його
шрифти глибоко характерні, а в останній час
творчоі' діяльності i яскраво національні.
Вивчаючи старовину, Г. Нарбут одночасно
ішов у ногу з сучасністю: відомо, що він оформ¬
ляв перші украінські радянські журнали
«Мистецтво», «Солнце труда» (1919), «Рево¬
люционное искусство» (1919), «Народное хо¬
зяйство Украины» й заставки до нього, альма¬
нах «Зори» (1919) та ін. «Саме в радянський
період Г. Нарбут збагатив наше мистецтво тво-
рами, які досі привертають увагу своею доско-
налістю та самобутністю. Вплив нарбутівського
мистецтва позначився в роботах його учнів та
послідовників Л. Лозовського, М. Кірнарсько-
го, О. Маренкова, А. Середи, Л. Хижинського
й багатьох інших графіків» '.
Загальну картину шрифтового оформления
украінськоі' книжки, боротьбу різних напрямів
i шкіл у галузі книжкового мистецтва дорево-
люційного i радянського часів ми можемо про-
стежити на прикладах видань літературних тво-
рів Тараса Григоровича Шевченка.
Першим видавцем «Кобзаря» ще автора-по-
чатківця Т. Шевченка, як відомо, був 6. Гребін-
ка. «Кобзар» вийшов у 1840 р. Він містив лише
вісім творів, що були розташовані на 144 сторін-
ках. Книжка відкриваеться офортом художника
В. Штернберга, на офорті зображено кобзаря та
хлопчика-поводиря. Книжка добре зверстана,
кожний новий твір починаеться з непарноі сто-
рінки 2.
Наступне видання побачило світ у 1844 р.,
воно дуже контрастуе за своім оформлениям з
попереднім. У ньому позначилась «економіч-
ність», яко'і примітивними засобами домагався
видавець. Наприклад, заголовки шмуцтитулів
попереднього видання перенесено на текстові
сторінки, i, розташовані поряд з дрібним текстом,
вони «ріжуть око». До заспіву «Думи moi...» вмі-
щено ілюстрацію у вигляді европейського кни¬
голюба з розгорнутим сувоем. Слова на обкла-
динці складено шрифтами різного стилю, a між
ними вміщено африканський пейзаж. Видавець
шукае в оформленні чогось нового, проте його
пошуки невдалі.
У 1861 р., прагнучи допомогти народові опа-
нувати грамоту, Т. Шевченко видав для неділь-
них шкіл «Букварь южнорусскій». В його зов-
нішньому оформленні використані теж різні
шрифти, а слово «буквар» трансформуеться
спотвореними літерами.
Украінське радянське кооперативне видав-
ництво «Рух» в серп творів украшських пись-
менників видало у 1918 р. «Кобзарь» в афери¬
ст в д ¡ e н к о О. Книжкове мистецтво на Украіні
(1917-1974). Львів, 1974.
Офіційно цей «Кобзарь» вийшов з купюрами цен-
зури, однак останнього часу стало відомо, що в певній
частині тиражу купюри цензури частково було віднов-
лено.
112
ntÇHlO£tUi€M10ilçrt
Пк^ села и инаыДл кѵйнаш наг'КГ^
Окіекх Owl лдепгида ft nö^vÄjf А*ДУ •
CS Ьѵжппоп Сйоепуйііцуег/Алскои Ff/onJ,
Ktffidï па полю ^çtï пл к^шдаь тшгіс
Погадшй ПеШ^ cvaiJhk* opiowf,
\a¿kroi!A рмчаѴщлго' ь^стниі^;
И к^^Шо^г'СТл^п^^^^ ¿Дега. -
л\енж;
ЛіогиаапоЙилсмпдшса еддлеЬ %
Открой ддаѣ sett ní¿ifi#y^HerOñCA-
«* іШіН Н«ук| / /
Мал. 184. «Песнь о вещем Олеге», О. С. Пушкін. Рукописний шрифт книжки виконаний
на основі устава художником В. Д. Замирайло.