(його ще називають «старослов'янським» або
«церковнослов'янським»), існуе тепер як пам'ят-
ка в церковних книгах. Останньою книгою світ-
ського змісту, надрукованою церковнослов ян-
ським шрифтом, в Pociï була «Арифметика»
Магницького. На той час ця книга була енци-
клопедіею математичних i природничих знань.
Але напівуставний старослов'янський шрифт i
великий формат книги надавали цьому підруч-
нику вигляду церковного видання (мал. 157).
Вихід у світ «Арифметики» Магницького
(1703 р.) показав неспроможність старослов'ян-
ського алфавіту задовольнити вимоги, які вису-
вало життя перед вітчизняними виданнями,
особливо при друкуванні математичних праць.
Важливим засобом до зрушення в цьому напря-
мі була заміна старослов'янського кириличного
друкарського напівуставу більш читабельним
гражданським шрифтом, введеним у Pociï Пет¬
ром I на початку XVIII ст.
Реформа шрифту, здійснена Петром I, була
завершальним офіційним актом історичного про-
цесу, спрямованого на заміну старослов янсько-
го кириличного шрифту досконалішим, що від-
повідав би новим зрослим вимогам соціально-
економічних умов того часу.
Гражданським шрифтам на початку XVIII ст.
давали назви відповідно до і'х призначення.
А Б В Г Д E
Ж 3 И I ПЛ
МНОПРС
т у Ф X ц
ч ш щ ъ ы
Ь Ъ д Ю Я
Ѳ V
Мал. 165. Шрифт малий канон з «Пробноі кни¬
ги...» Петербурзькоі друкарні Академіі наук,
1748.
Клнонъ Малой I.
АБВГДЕЖЗ
ИІКЛМНОП
РСТУФХЦ
ЧШЫЬЭЮ.
Камонъ Малой П.
АБВГДЕЖЗИ
КЛМНОРСТ
УФХЦЧШЩ
ыъэюяѳѵ.
Мал. 166. Шрифт канон малий з книжки зраз-
ків друкарні Московського університету, 1826.
причому поняття «шрифт» ще не було — кож-
ний розмір шрифту або нову гарнітуру назива-
ли «азбукою». Так виникли азбуки — кумплі-
ментальна (розмір шрифту «Геометрии» i
«Комплиментов» приблизно відповідае сучасно-
му кеглю 12 п.).
Титульний аркуш з книги зразків шрифтів
1748 року мав такий текст: «Пробная книга
всем азбукам, знакам и типографским украше¬
ниям, которыя при императорской Академіи на¬
ук в типографіи находятся».
Треба сказати, що на той час, коли робилися
державні заходи до створення гражданськогѳ
шрифту в Pociï, в Амстердамі були друкарні,
де друкувалися російські книги. Щодо текстово¬
го шрифту цих друкарень, то в книзі «Двухсот¬
летие русской гражданской азбуки» була ви-
словлена думка, згідно з якою там вживався
церковнослов'янський шрифт, що був близькии
до шрифтів Киівських '. Проте, як не намагалися
амстердамські друкарі створити нові російські
шрифти на основі антикви, найчастіше росій-
ські літери тут за cboïm малюнком виявлялися
схожими до напівуставного шрифту.
1 Див.: Двухсотлетне русской гражданской азбуки
(1708—1908). М., 1908, с. 8.
100
Перші малюнки власне гражданського шриф¬
ту створювались у м. Жовкві (нині м. Нестерів
Львівськоі' обл.) в 1707 р.1 3 документів відо-
мо, що 29 січня 1707 року Петро I надіслав до
Амстердама лист з оригіналами малюнків літер
гражданського шрифту i замовленням до Христо¬
фора Брандта на виготовлення пуансонів i мат-
риць за надісланими зразками. 6 (17) травня
1707 року Христофор Брандт надіслав з Ам¬
стердама відбитки з виготовленого шрифту. Піз-
ніше Брандт повідомляв Петра, що все друкар-
ське обладнання i «при ньому 3 чоловіки від-
правлені в Архангельськ»2. Указом 1 січня
1708 року Петро I звелів надрукувати новим
шрифтом «Геометрию и иные гражданские кни¬
ги». Відомо, що першою книгою, надрукованою
гражданським шрифтом, була «Геометріа сла-
венскі землемѣріе», складання якоі почали
17 лютого 1708 року.
У гражданський шрифт 1708 року не увійшли
раніше застосовувані на Русі знаки:
та були усунуті сили й титли, замість йотованоі
лігатури ft\ була введена літера я тощо.
Незважаючи на здійснену реформу, у видан-
нях петровського часу часто зустрічались вилу-
чені з алфавіту літери, наприклад 3. , Y та ін.
Остаточне і'х вилучення було пов'язане з спеці-
альними постановами Академіі наук в 1735,
1738 та 1758 р.
Спочатку нарізання i відливання нового
шрифту, як ми уже зазначали, відбувалося в
Амстердаму a пізніше у Москві. Зразок граж-
данськоі азбуки в остаточному варіанті затвер¬
див Петро I 29 січня 1710 року (мал. 159—163).
За Петра I було видано близько 600 книг,
з них майже 400 світських видань, надрукова-
них гражданським шрифтом. Введения нового
шрифту становило епоху в розвитку російськоі
національноі культури. Виникли нові способи
оформления книги, відбулося введения араб-
ських цифр замість позначення чисел літерами.
3 багатьох малюнків шрифтів XVIII ст. мож-
на виділити три найхарактерніші види. Пер¬
ший — це шрифт гражданськоі абетки, затвер-
джений Петром I у 1710 році, другий — шрифт,
поданий у зразках друкарні Академіі наук
1748 року (його графічною основою були шриф¬
ти, гравіровані на міді), третій оригінальний вид
друкарського шрифту виник у друкарні Москов¬
ського університету. Цей малюнок шрифту від-
значався меншою контрастністю штрихів, округ-
лістю контура i новим накресленням деяких
літер. Так, літери Д , Д » Щ мали довгі верти¬
калью хвости, a літера 3 відрізнялася від по-
передніх зразків круглою симетричною побу-
довою.
Різниця в малюнках шрифтів друкарні Ака-
деміі' наук i Московського університету в кінці
1 Див.: Письма и бумаги императора Петра Вели¬
кого, т. 5. СПб., 1907, с. 53—55.
2 Там же, с. 712—713.
XVIII i на початку XIX ст. визначила два типи
російських друкарських шрифтів — петербур-
зький i московський.
У XVIII ст. оригінальні малюнки шрифтів
створювалися головним чином у державних дру-
карнях. 3 початку XIX ст. шрифтоливарна
справа поступово переходить у приватні руки.
Велику роботу щодо удосконалення друкар¬
ських шрифтів вели відомі московські друкарні
С. Селівановського i А. Семена. Усі кращі ва-
ріанти шрифтів Селівановського були зібрані
в книзі зразків 1826 року. Він поліпшував шриф¬
ти Московського університету i петербурзькі
взірці. Узагальнюючи діяльність приватних дру-
карень-шрифтоливарень, А. Шицгал говорить,
що шрифт Селівановського являе собою розроб-
ку московського варіанту, а Семен модифікував
малюнок шрифту Дідо відповідно до московсько¬
го варіанту. До Великоі' Жовтневоі соціалістич-
ноі революціі шрифтова справа перебувала в
умовах капіталістичноі конкуренции.
* ft *
Серед слов'ян за межами Радянського Союзу
шрифтом на основі кирилиці користуються в
Югославіі i Болгаріі, а також у Монгольській
Народній Республіці.
У сучасному болгарському алфавіті порядок
літер не відрізняеться від порядку літер у ро-
сійському алфавіті, у ньому відсутні літери ё, ы,
э. Деякі болгарські літери позначають інші зву¬
ки, ніж відповідні ім російські.
У Югослава' користуються двома алфавітами,
розробленими В. Караджичем i Л. Гаем в пер-
шій половині XIX ст. Перший з них «вуковиця»
e різновидом кирилиці, з доданням (порівняно
з російським алфавітом) літер 1), л>, ѵь, '], lì, Ц,
не мае літер e, й, щ, ъ, ы, ь, э, ю, я.
Другий алфавіт — «гаевиця» e різновидом ла¬
тиниц!, з доданням сполучених літер i літер
з діакритичними знаками. Кириличний сербсько-
хорватський алфавіт інколи називають серб-
ським, латинський — хорватським. Треба мати
на увазі, що це не зовсім точно, оскільки зараз
латиницею, наприклад, користуються i в Серба.
Одним з цікавих моментів в історіі греко-сло-
вянськоі' культуои e поширення протягом шести
сторіч кирилиці серед румунів. У 1860 р. госпо-
дар Волощини i Молдови Александр Куза видав
указ про те, щоб усі установи i школи користу-
валися латиницею. Румунські церковні книги
друкували ще кирилицею i лише через три-
дцять років перейшли на латиницю.
Одніею з найдавніших таких пам'яток 6 гра¬
мота, яку господар Владислав подарував мона-
стирю Водиці (близько 1370 р.). У цьому доку¬
мент i в інших писемних памятках слов'янсько¬
го кириличного письма на територіі Румуніі
(тодішніх князівств Волощини i Молдови) до
реформи 1780 року кирилиця зберігала свій
стиль i почерк, за поодинокими винятками.
Бібліотека Академіі наук Соціалістичноі Рес-
публіки Румуніі зберігае чудову i дуже цінну
колекцію слов'янських манускриптів, створених
на територіі Румуніі',