/..

ЛЗоемж»«' Аргвнн^і, и HORiijc» лиг« «л шыткир

1Н1АТН1.Ц1 II íl/колніші^і •

Лз*

Окн

ftlH

Г Г г -ГДДГОДІ

«Я А а д' а а ».
/О о в у в » » ■

Г Г г г г

Ж Л Q л х з л , „$

3" S s sr

^f«o ¿Ar,« Жь? />/*.

Мал. 159. Перша сторінка гражданськоі абет-

ки з виправленнями, зробленими Петром I

29 січня 1710 р.

К К ь КДКО

ДИДИ

ж « жнвЧт/

S » S

TL

t.»

/КГ К к/ к

^Уі УѴ Л ^г л л л

/Il Г~1 И/Л" H H H H

ЛОТпЯГп о y

AUIíATf

i¿ P X f

Мал. /60. Друга сторінка гражданськоі
абетки.

S0 Ѵ> С & С с с^ «до'&о

/iD I I I ШЛг*Ш ш ш » ш

^І 1 ІЙ^ Т Т m t yf TWfAC

sfy У * y y y '

Ф

Ж X. X ¿e x x x « ^,

^SrL/Ъ^ЪЬъь e}»

JrfJjlbl X ы h - ы ф

¿Г 'D Ъ у ъ Ъ. > ъ $

ЯГ D Ъд б ъ t ѣ

TT

- Vjey ■ w ■Œ" omb

X Э э// » >.

Ж 4 ч жч " - * «»«*

Мал. 161. Третя сторінка іражданськоі
абетки.

Мал. 162. Четверта сторінка іражданськоі
абетки.

JRI Л^//,/.
-тЦ^ JljM f1^- „«

ЖѲ ѳ ж ¿

Y \r x

v Y

Ѳ ѳ ѳ « аитд

нжнцл

Мал. /63. П'ята сторінка гражданськоі
абетки.

що мала університетську освіту и вищі вчені
ступені. Наприкінці 1516 р. Скорина оселився
в Празі й заснував там свою друкарню. Пер-
шою книгою, яку видав Скорина, був «Псалтир»
(1517), потім вийшли 23 біблійні книги. Остан-
ньою була «Книга пророка Данш'ла», вона по-
бачила світ у 1519 р. Щодо поліграфічного
виконання i художнього оформления біблія, на-
друкована Скориною,— видатна пам'ятка сло¬
в'янського книгодрукування. Малюнок шрифту
оригінальний i стрункий. Заголовки складені
великими літерами того самого шрифту. Скла-
дання тексту виконано майстерно. Характерно,
що в шрифтах Скорини немае в'язі, яка утруд-
нюе читання. Не закінчивши видання «Руськоі'
бібліі», Скорина, з невідомих нам точно причин,
поверну вся до Білорусіі. У 1523 р. він видав
у Вільно дві книги малого формату: «Апо¬
стол» i «Малу подорожню книжицю»; на ній ие-
мае дати, але надрукована вона приблизно в
той же час.

Друки Георгія Скорини позначилися тим, що
він в оформленні cboïx видань відходив від тра-
диціі рукописноі' книжки. Скорина ввів у свою
книжку вихідний аркуш. Неперевершена май-
стерність білоруського першодрукаря не посту-
палася рівнем перед венеційськими друками
Ренесансу.

Початок книгодрукування кириличними лите¬
рами в Pociï пов'язаний з Москвою. До нас не
дійшло ніяких відомостей про першу московську
так звану Анонімну друкарню. Проте в доку¬
мент! 1556 р. підтверджуеться наявність у Моск-
ві на той час «мастера печатных книг» Мару-
ші Нефедьева Кацпржак називае шість ви¬
дань, надрукованих в цій друкарні (близько
1556/57 року—«бвангеліе», близько 1557/58
року—«Псалтир», близько 1558/59 р.— «Трі-
одь постная», близько 1559 р.— «Свангеліе»,
близько 1565/66 р.— «Свангеліе», близько
1566/67 р.— «Псалтир»), Два останні видання
вийшли уже під час існування у Москві друкар-
ні Івана Федорова.

МаЫ
р E Л Я Ц І Я.

Сего АпрѢлл 11 днл.

Получена здЬсь вЪдомосгпь ,
omb господина адмірала, графа
апра^іна, что получілЪ онЪ вЪ¬
домость сЪ украіны, отЪ гене¬
рала маеора шідловского , что
оной генералЪ маеорЪ ходілЪ
кЪ крЪпости новосергіевскои ■
что на самарЪ , [ которую ворЪ

Мал. 164. Фрагмент з газети «Ведомости»,
1711.

У 1553 poni Іван Федоров за указом царя
Івана IV заложив у Москві друкарню, яка одер¬
жала назву «Печатний двір»; 1 березня 1564 ро¬
ку вийшла в світ перша датована друкована
книжка в Pociï «Апостол».

Друкарський шрифт Івана Федорова був від-
литий за зразком рукописного напівуставу. Дру-
кував він i грецькими літерами.

Друкарська й мистецька діяльність Івана Фе¬
дорова e яскравою сторінкою віковічноі дружби
російського i украшського народів, вона тісно
пов'язана з Украіною, у Львові i Острозі він
випустив у світ багато cboïx друків. Завдяки
Івану Федорову, його помічникам, львівські та
острозькі видання стали помітним явищем в
icTopiï взаемокорисних украінсько-російських та
украінсько-білоруських зв'язків. Відомо, напри-
клад, що Стрятинська друкарня, яка у свій час
керувалася зразками i уроками першодрукаря,
на початку XVII ст. потрапила до Киева. Тут
на и базі украшський письменник i церковний
діяч Слисей Плетенецький близько 1615—
1616 pp. заснував друкарню Киево-ПечерськоІ
лаври. Ця друкарня в свою чергу зробила від-
чутний внесок у наступний розвиток книгодру¬
кування на Украіні. Тепер у приміщенні колиш-
ньоі' друкарні Киево-Печерськоі' лаври розташо-
ваний музей книги i друкарства Украін-
ськоі PCP.

Цікаво зазначити, що в друкарнях Львівсько-
го братства, Стрятинській, a потім Киево-Пе-
черськоі' лаври не тільки сприйняли шрифтову
спадщину Івана Федорова, а й плідно розвива-
ли ïï далі. Відомо, що тут вживали літери на-
креслення, властивого пізнішим гражданським
взірцям.

Естетична цінність i технологічна якість
шрифтів, ініціалів i орнаментів Івана Федорова
була успішно випробувана часом. Його орна-
ментальні оздоби, наприклад, вживалися до по¬
чатку XIX ст.

Старе кириличне письмо, яким користували-
ся піонери слов'янського книгодрукування

99

7*