Мал. 149. Фрагмент з колофона книжки «Осмогласник», 1491.
Р О 3 д i Л X
КНИГОДРУКУВАННЯ КИРИЛИЦЕЮ
У попередніх розділах книги ми вже спиняли-
ся на зародженні слов'янського книгодрукуван-
ня латиницею (1458) i глаголичним шриф¬
том (1483). Далі ми розглянемо питания, по-
в'язані з слов'янським книгодрукуванням кири-
личними літерами.
Першою датованою книгою, що була надруко-
вана кирилицею, e «Осмогласник», або «Oktoïx»,
видана в Кракові (1491). Видавцем iï був
Швайпольт Фіоль. Але, спираючись на архівні
джерела, П. М. Попов вважае, що початок
слов'янського кирилівського друку слід віднести
на 80-ті роки XV ст.
За зразок для виготовлення друкарськоі ки-
рилиці Фіолю служив кириличний рукописний
шрифт «за типом уставного не дуже добре на-
писаного» (В. Йончев). Літери розташовані в
межах двох горизонтальних ліній, проте такі
літери, як Р 11 Ш i Д Р V" мають нижні по-
довження i седилі, a літери Ѣ о ф — подов-
ження вгору. Багатьом літерам властиві прихо-
вані засічки, інші мають легкі засічки. Характе-
ризуючи техніку виконання книг, друкованих
Фіолем, слід відзначити не досить охайне скла-
дання тексту. На деяких сторінках, наприклад,
немае проміжків між словами, трапляються ряд¬
ки різноі довжини, внаслідок чого правий край
складання нерівний. Немае пагінаціі' i кустодів,
проте e сигнатура, тобто умовні знаки, що вка-
зують лічбу зошитів книги, а в кінці ïï e
реестр — покажчик порядку розміщення зоши-
тів.
В «Осмогласнику» крім колофона-кінцівки на
першій сторінці була надрукована друга
ілюстрація—розп'яття. Друк книжки двоко-
лірний: чорною фарбою друкувався основний
текст, циноброю (червоною) — ініціали й за¬
ставки.
Вважають, що всього Фіоль за 1483—1491 pp.
надрукував чотири книги, а саме: «Осмоглас¬
ник», 1491 р., «Часословець», 1491 р., «Тріодь
94
постная», близько 1491 р., «Трідь цвѣтная»
близько 1491 р. Точно датованими книгами,
як бачимо, e «Осмогласник» i «Часословець»,
щодо датування інших книг, то слід згадати, що
в угоді Фіоля з Р. Борсдорфом на початку
1491 року згадувалося, що відливанню шрифту
1491 року передувало ще одне, отже, можна га-
дати, що шрифтом першоі відливки були надру-
ковані близько 1490 року дві «Тріоді».
При визначенні окремих розрізнених аркушів
книг Фіоля, може бути корисним аналіз філі-
граней (водяних знаків) його видань, в чому
стане в пригоді довідковий матеріал з філігра-
ней. M. П. Лихачов у книзі «Палеографическое
значение водяных знаков» (СПб., 1899, ч. 1—4)
наводить філіграні таких видань Фіоля:
«Осмогласник», «Часословець», обидві «Тріо-
ді». Першу монографію про Фіоля опублікував
у 1867 р. відомий бібліограф К. Естрайхер.
Щодо характеру друкарських шрифтів сло-
в'янських першодруків Фіоля, то російський
вчений I. П. Каратаев пише, що Фіоль вживав
різні позначення для одних i тих самих літер .
Як приклад цього він наводить літеру О, для
якоі в друкарні Фіоля використовувалось вісім
різних позначень:
Я
-?/
0,0,0, a,e,e&,©,ей
Взагалі Фіоль використовував у цілому 230
різних графічних знаків.
Аналіз шрифтів i техніки друку, перших за
часом виходу, слов'янських інкунабул Фіоля
відкидае твердження зарубіжноі' публікаціі Мо-
ліна, що з'явилася останнього часу, про те, ні-
би кириличне друкарство взагалі починалося не
на слов'янських землях, а у Венеціі.
Невдовзі після виходу перших інкунабул
кириличного друку виникае й другий осередок
слов'янського друкування книг кирилицею.
Друкарем ix був іеромонах Макарій, що працю-
вав у друкарні Зетського воеводи Црноевича.
3 цього приводу в 1893 р. газета «Глас Црно-
горца» (№ 9) повідомляла, що, мабуть, під
впливом Венеціі' чорногорські господарі завели
книгодрукування при монастирі святого Мико-
ли на р. Ободі. Звідти друкарня переіхала в
Цетинье, як більш безпечне (від турків) місце.
Проте зауважимо, що останнього часу хорват-
ський дослідник M. Бошняк доводить, ніби дру-
карні в Ободі не було 2.
Про іеромонаха Макарія ми знаемо мало, га-
дають, що він вчився друкарській справі у Ве-
неціі. I. Кукуліевич зауважуе, що перед тим,
як стати друкарем, Макарій мусив бути калігра-
фом або гравером.
1 Див.: Каратаев И. Описание славяно-русских
книг, напечатанных кирилловскими буквами. Т. 1, с 1491
по 1652 г. СПб., 1883.— «Сборник отделения русского
языка и словесности», т. 34, № 2.
2 Див.: BoSnjakMladen. Slavenska Inkunabulistika.
Zagreb, 1970, с. 93.
(Н&КОу . TBOpfMît ПрТПОДОБМІГО ШЦ4 МІШІ
Г0 ¡tÛ4HMd ¿ІШЩНЛ - ВЬ СОуЕОТѴ ВЕѴфЬ Н4
М4л?н вЕУфгін • нл г н вь;в<іхь BEYCpKëtlilUEMATBU • ПрІНМН СТЫН fri ИКОТЫ КДНМЬ ЙСН t ЫВАКН BbMlipt вь скрсіпіс J. Мал. 150. Друкована кирилиця з «Осмоглас- ННГН ІЩ£?Ъ ZM COEßftH МЗЫ yfoTbGH нвкгнаы. згпольне ШЛОЛННЫ МРСШИН нзыкг» jLOKTOPo ,.сг фР^НЦНСКо СКОРИНОЬ сполоцыу rñjLsi омашго» еог^кояти Мал. 151. Вихідний аркуш, г. зв. «форта» в книзі Сіраха, та зразок друкарського шрифту Франциска Скорини. 95
йпоАаждьшмьЛставлкннкгрІіхомь .
ника» — «Октоіха», Цетинье, 1494.
üafog посподнчм мще поянн^ьтсн:-