i ex A ¿\ ¿x

2 І i i $n

, À À А- Я
4 2 â â Si Л

% * Г -С -2ê
Q fi ê <)J

J) i J) A ¡ftr•'$» ¿rj*

i m WT Tu' or

2 -с -e г

Мал. 142. Типи графем украінського скоропису.

терміни, що відбивали основні поняття християн-

ськоі релігіі, наприклад, БГЪ ДХЪ СНЪ —

бог, дух, сии.

Одним із способів прискорення письма в на-
півуставі, a потім i в скоропису було вживання
виносних літер. Кожна винесена над рядком лі-
тера, як правило, повинна була мати над собою
позначку (що називалась, як i при скороченнях,
титлом) у вигляді півкола або на зразок двосхи-
лого даху. В XIV—XV ст. переписувачі вдава-
лися до такого засобу прискорення письма, як
абревіатури, особливо в графіці напівуставу,
який наближався до скоропису. Це видно в так
званому швидкому побіжному письмі. Серед ін-
ших засобів скорочення в напівуставі вживались
такі лігатури:

ÍT Т Ti ¿Б ¿К ¿? ¿H К' Нэ Л{ б <р.

3 пам'яток, написэних напівуставом на Украі'-
ні, можна назвати «Пересопницьке евангеліе»
(1556—1561). Щоправда, Ю. Ф. Карський від-
носить письмо «Пересопницького евангелія» до
новішого уставу. Цей твір за cboïm оформлениям
e вершиною оздоблення украшськоі' рукописно!

гглштака

елокенсклм

НА ПИ(4ПА ,

nftïo нна ревнуя сдо

БАНИПД-.G/IAKflOH /ІКІ^ІМШ 1ÌA№

(КОЙ ¿ТмлоЛнСг^пы

кшичіжз

TJPqkOV ¿3 М40ОЛЧІ им CtH Ел orò

°Лел Jn*JU* /jùtLiuM* Лошчът ftu(t*n.*j<.c%.Uim**l

¿В,

Чао ¿ i

.JUímttU ^ІЛІОи 1

^4lphabctum рсііиолісипъ
І H S Г ^ I Л S 3 7

ih к л M ПОЛОСА

i UM J ОШШОѴІЬІа cJc,ílíUinjyiullL%ÍU

іл I

у

п'тми Ii6n-J vtvAbrf; cÁU

uu tòt

/ішмимшм. сАйллхЫ, аил jôUju UMidu cLlrrt
bjrt, nsiMÀud Л.Ш.* итвімлѵпии ах-йишу-ь tU-ШЛлі-

»С lU

jlX Ш I« t II t 1 ( M Ы/ (О.

G?

Г GV-J

GlS^sif)

А/ал. /43. Титульна сторінка «Граматики
словенськоі» I. Ужевича, 1643.

90

Мал. 144. Абетка з граматики I. Ужевича
з пояснювальним текстом до неі.

книги другоі полэвини XVI ст. i давно при-
вертае увагу дослідників .

«Пересопницьке евангеліе» написане чіткими
напівуставними літерами, складаеться з 460 пер-
гаментних аркушів. Передмова, післямова i всі
приписки виконані «дробним письмом», як за-
значено в рукописі. Текст рукопису перекладе-
ний з болгарськоі' «в основному на місцеву
украшську мову» 2. Зберігаеться ця пам'ятка
в рукописному відділі Центрально! науковоі бі-
бліотеки АН Украшськоі" PCP у Киеві.

Поява чудового витвору книжкового мисте¬
цтва на Волині не викликае подиву. Знахідки
в музейних фондах i церквах Ровно, Луцька,
Острога та інших міст — рукописні книги i гра-
моти, а також написи на рукописах та палеогра-
фічні особливості пам'яток дають можливість
встановити, що в Острозі (Волинь) в XVI ст.
існувала рукописна школа. У музейних фондах
Ужгородського краезнавчого музею та інших
місцях Закарпаття було знайдено рукописи
XIV—XV ст., які свідчать про те, що під Му-
качевом також існувала художня рукописна
школа.

Рукописна книга, як відомо, завжди служила
наснагою для першодрукарів. Так було й з ви-
даннями Івана Федорова, вони відтворюють на-
півустав, що був поширений у рукописних
пам'ятках. Шрифт книг, виготовлених Іваном
Федоровим, e кращим зразком напівуставного
друкарського шрифту. Звичайно, вплив руко¬
писно! книги на першодруки позначався не тіль-
ки в шрифті. Цей вплив відбиваеться i в розмі-
щенні наголосів, характері заставок, гравірова-
них на дереві. Зазначимо тут, що на відміну від
видань Івана Федорова слов'янські інкунабули,
тобто книги, друковані Фіолем, такі як «Осмо-
гласник», «Часословець» та ін., були виконані
прямим шрифтом уставного типу, отже, не зов¬
ам точним виявляеться твердження, яке інколи
трапляеться в публікаціях, про те, що напівустав
e шрифтом слов'янських першодрукарів.

Вивчаючи історію слов'янського письма i кни¬
ги, слід пам'ятати, що після введения книгодру-
кування поруч з друкованою якийсь час існувала
й рукописна книга. Наприклад, у старообрядців,
що не визнавали так званого никонівського об¬
ряду, рукописні богослужебні книги були в

1 Див.: Бодянский И. М. Донесение господину
Министру народного просвещения магистра Московского
университета Иосифа Бодянского из Праги 23 марта
1838 г.— «Журнал Министерства народного просвеще¬
ния», 1838, ч. 18, кн. 6, с. 392—400; Терещенко А.
О Евангелии княгини Жеславской.— «Библиографические
записки», т. 3, 1861, с. 457—467; Думитрашко Н.
Замечательная рукопись Полтавской семинарии «Пере-
сопнипкое Евангелие». Полтава, 1874; Ж и т e ц_-
к и й П. И. Текст Евангелия Луки из Пересопницкой
рукописи.— «Труды III археологического съезда в Кие¬
ве», т. 2, прилож. К., 1878, с. 43—111; Грузин¬
ский А. С. «Пересопницкое Евангелие» как памятник
искусства Возрождения в Южной России в XVI веке.—
«Искусство», 1911, № 1; Павлу цк ий Г. Орнамент
«Пересопницкого Евангелия».— «Искусство», 1911, № 2,
Драгоманов М. Сочинения, т. 2. Париж, 1906,
с. 579.

2 Запаско Я. П. Орнаментальне оформления укра-
Інськоі рукописно! книги. К., 1960, с. 78.

filli

Мал. 145. Накреслення окремих літер та ïx
сполучень у письмі в'язь.