i ex A ¿\ ¿x
2 І i i $n
, À À А- Я
4 2 â â Si Л
% * Г -С -2ê
Q fi ê <)J
J) i J) A ¡ftr•'$» ¿rj*
i m WT Tu' or
2 -с -e г Мал. 142. Типи графем украінського скоропису. терміни, що відбивали основні поняття християн- ськоі релігіі, наприклад, БГЪ ДХЪ СНЪ — бог, дух, сии. Одним із способів прискорення письма в на- ÍT Т Ti ¿Б ¿К ¿? ¿H К' Нэ Л{ б <р. 3 пам'яток, написэних напівуставом на Украі'- гглштака елокенсклм НА ПИ(4ПА , nftïo нна ревнуя сдо БАНИПД-.G/IAKflOH /ІКІ^ІМШ 1ÌA№ (КОЙ ¿ТмлоЛнСг^пы кшичіжз TJPqkOV ¿3 М40ОЛЧІ им CtH Ел orò °Лел Jn*JU* /jùtLiuM* Лошчът ftu(t*n.*j<.c%.Uim**l ¿В, Чао ¿ i .JUímttU ^ІЛІОи 1 ^4lphabctum рсііиолісипъ ih к л M ПОЛОСА i UM J ОШШОѴІЬІа cJc,ílíUinjyiullL%ÍU іл I у п'тми Ii6n-J vtvAbrf; cÁU uu tòt /ішмимшм. сАйллхЫ, аил jôUju UMidu cLlrrt »С lU jlX Ш I« t II t 1 ( M Ы/ (О. G? Г GV-J GlS^sif) А/ал. /43. Титульна сторінка «Граматики 90 Мал. 144. Абетка з граматики I. Ужевича книги другоі полэвини XVI ст. i давно при- «Пересопницьке евангеліе» написане чіткими Поява чудового витвору книжкового мисте¬ Рукописна книга, як відомо, завжди служила Вивчаючи історію слов'янського письма i кни¬ 1 Див.: Бодянский И. М. Донесение господину 2 Запаско Я. П. Орнаментальне оформления укра- filli Мал. 145. Накреслення окремих літер та ïx
півуставі, a потім i в скоропису було вживання
виносних літер. Кожна винесена над рядком лі-
тера, як правило, повинна була мати над собою
позначку (що називалась, як i при скороченнях,
титлом) у вигляді півкола або на зразок двосхи-
лого даху. В XIV—XV ст. переписувачі вдава-
лися до такого засобу прискорення письма, як
абревіатури, особливо в графіці напівуставу,
який наближався до скоропису. Це видно в так
званому швидкому побіжному письмі. Серед ін-
ших засобів скорочення в напівуставі вживались
такі лігатури:
ні, можна назвати «Пересопницьке евангеліе»
(1556—1561). Щоправда, Ю. Ф. Карський від-
носить письмо «Пересопницького евангелія» до
новішого уставу. Цей твір за cboïm оформлениям
e вершиною оздоблення украшськоі' рукописно!
І H S Г ^ I Л S 3 7
bjrt, nsiMÀud Л.Ш.* итвімлѵпии ах-йишу-ь tU-ШЛлі-
словенськоі» I. Ужевича, 1643.
з пояснювальним текстом до неі.
вертае увагу дослідників .
напівуставними літерами, складаеться з 460 пер-
гаментних аркушів. Передмова, післямова i всі
приписки виконані «дробним письмом», як за-
значено в рукописі. Текст рукопису перекладе-
ний з болгарськоі' «в основному на місцеву
украшську мову» 2. Зберігаеться ця пам'ятка
в рукописному відділі Центрально! науковоі бі-
бліотеки АН Украшськоі" PCP у Киеві.
цтва на Волині не викликае подиву. Знахідки
в музейних фондах i церквах Ровно, Луцька,
Острога та інших міст — рукописні книги i гра-
моти, а також написи на рукописах та палеогра-
фічні особливості пам'яток дають можливість
встановити, що в Острозі (Волинь) в XVI ст.
існувала рукописна школа. У музейних фондах
Ужгородського краезнавчого музею та інших
місцях Закарпаття було знайдено рукописи
XIV—XV ст., які свідчать про те, що під Му-
качевом також існувала художня рукописна
школа.
наснагою для першодрукарів. Так було й з ви-
даннями Івана Федорова, вони відтворюють на-
півустав, що був поширений у рукописних
пам'ятках. Шрифт книг, виготовлених Іваном
Федоровим, e кращим зразком напівуставного
друкарського шрифту. Звичайно, вплив руко¬
писно! книги на першодруки позначався не тіль-
ки в шрифті. Цей вплив відбиваеться i в розмі-
щенні наголосів, характері заставок, гравірова-
них на дереві. Зазначимо тут, що на відміну від
видань Івана Федорова слов'янські інкунабули,
тобто книги, друковані Фіолем, такі як «Осмо-
гласник», «Часословець» та ін., були виконані
прямим шрифтом уставного типу, отже, не зов¬
ам точним виявляеться твердження, яке інколи
трапляеться в публікаціях, про те, що напівустав
e шрифтом слов'янських першодрукарів.
ги, слід пам'ятати, що після введения книгодру-
кування поруч з друкованою якийсь час існувала
й рукописна книга. Наприклад, у старообрядців,
що не визнавали так званого никонівського об¬
ряду, рукописні богослужебні книги були в
Министру народного просвещения магистра Московского
университета Иосифа Бодянского из Праги 23 марта
1838 г.— «Журнал Министерства народного просвеще¬
ния», 1838, ч. 18, кн. 6, с. 392—400; Терещенко А.
О Евангелии княгини Жеславской.— «Библиографические
записки», т. 3, 1861, с. 457—467; Думитрашко Н.
Замечательная рукопись Полтавской семинарии «Пере-
сопнипкое Евангелие». Полтава, 1874; Ж и т e ц_-
к и й П. И. Текст Евангелия Луки из Пересопницкой
рукописи.— «Труды III археологического съезда в Кие¬
ве», т. 2, прилож. К., 1878, с. 43—111; Грузин¬
ский А. С. «Пересопницкое Евангелие» как памятник
искусства Возрождения в Южной России в XVI веке.—
«Искусство», 1911, № 1; Павлу цк ий Г. Орнамент
«Пересопницкого Евангелия».— «Искусство», 1911, № 2,
Драгоманов М. Сочинения, т. 2. Париж, 1906,
с. 579.
Інськоі рукописно! книги. К., 1960, с. 78.
сполучень у письмі в'язь.