Мал. 137. Дереворіз, надрукований
у лъвівсъкому «Апостолі» 1574 p.
із зображенням Луки за писаниям.
шрифтів, розуміння естетичних особливостей
оформления вітчизняноі' рукописноі i першодру-
кованоі книги. Такі відомості потрібні художни¬
ков! для творчого використання багатоі спад-
щини в розвитку традицій нашоі шрифтовоі"
культури.
Коли проаналізувати графіку групи дуже кон-
трастних шрифтів «Остромирова евангелія», в
яких різко виявлена різна широта окремих зна-
ків, то ми побачимо, що в ній округлі літери
О, 6, С удвое вужчі від прямокутних типу H,
крім того, вони світліші. Якщо за модуль при-
йняти товщину основного штриха, то співвідно-
шення сторін прямокутника, в який вписуються
прямокутні літери, буде 3 : 4.
Літери з виносними елементами типу р удвічі,
а типу ф утричі довші від літер типу н. Щодо
літер з виносними елементами, то в «Остроми-
ровім евангелп» переважають знаки з нижніми
виносними елементами.
3 метою використання шрифтовоі' спадщини
«Остромирова евангелія» в сучасній друкарській
практиці радянський художник Ф. Тагіров роз-
робив проект шрифту для потреб складального
процесу, який одержав назву «Ілля Муромець».
Хронологічно наступною за «Остромировим
евангеліем» пам'яткою книжкового мистецтва
Кшвськоі Русі e «Ізборник» Святослава 1073 p.,
що зберігаеться в Державному історичному му¬
зе! у Москві. Рукопис прикрашено вісьмома мі-
ніатюрами, двома рослинно-геометричними за¬
ставками з великими художніми ініціалами,
дрібними ініціалами в тексті й малюнками на
полях.
У Кшвській Русі писемність була досить по-
ширена. Грамоту опановували не тільки чолові-
ки, а й жінки. Донька Ярослава Мудрого Анна,
що була французькою королевою, писала кири-
лицею i була першою письменною королевою.
Відомо також, що донька Чернігівського князя
Михаила «и не во Афинех учися,— відзначае
літописець,— но афинейския премудрости изу¬
чи... и литорию, и всю граматикію, числа и кру¬
гом обхожденіе, и вся премудростію» знала. Де-
в'ять століть тому художник зобразив князя
Святослава з книжкою в руках для того, щоб
підкреслити його прихильність до книги.
Як засвідчуе літопис, Ярослав Мудрий зібрав
писців, які перекладали з грецькоі' i написали
багато книжок, що зберігалися у церкві святга
Софіі' (Кшвсько'О — першій бібліотеці на
Русі.
«Ізборник» Святослава 1073 р. містить, крім
церковних творів, статті з граматики, поетики,
логіки, загадки. Великий інтерес становить ху-
дожне оформления пам'ятки. Тут зустрічаемо
перший малюнок портретного жанру Давньоі'
. Русі — зображення князя з його сімейством, на
чотирьох ілюстраціях показана група «сонм» —
святі оточені яскравою орнаментальною рам¬
кою.
До «Ізборника» 1073 р. додано список книг,
які церква забороняе читати віруючим. Це fe-
перший прояв цензури. Згаданий додаток ціка-
вий ще й тим, що в списку наведено чимало
книг світського змісту, які були в обігу в XI ст.,
але до нас не дійшли.
В «Ізборнику» 1076 р. вміщено публіцистичні
твори, в яких роз'яснюються норми людськоі'
поведінки в різних побутових обставинах з по-
гляду вимог світських феодалів та духівництва,
говориться про користь знань i читання книг,
водночас пропагуеться ідея примирения між
феодалами та простим людом.
«Ізборники» справляли великий вплив на по-
дальший розвиток повчальноі літератури.
Відомими нам ранніми пам'ятками книжкового
мистецтва Киівськоі Русі e також «Архангель¬
ске евангеліе» (1092), «Мстиславове евангеліе»
(1103—1117), «Юрнвське евангеліе» (1119—
1128). Усі вони написані уставом. Пізніше від-
значаються такі шедеври украінськоі рукописноі
книги: «Кшвський псалтир» (1397), «Галиць-
ке евангеліе» (кінець XIII — початок XIV ст.),
а також «Пересопницьке евангеліе» (1556—
1561).
У XI—XII ст. на Русі було чимало письмен-
ників, майстрів книжковоі справи, переписувачів,
палітурників тощо. Письмо i зовнішній вигляд
рукописних книг Кшвськоі Русі свідчать про
неабияку майстерність ремісників, високий рі-
вень побутового мистецтва i техніки Кшвськоі
86
À
fil4
о
Л!
^ъ
МЧісн
м _____j__________________________..________.__ r___
те и ш ін ігмсоаи . цт
___йлчтн. іггоеіголшін
Rim^iHHoi^u • Ип^н
^л ынию^м'в отютлѵ.
нпрстдпнл^годнжинн
ни дшклш . ¿лпміСхіі _,
ciuè еслнімкмггосцй
Hic/ï\ гдкютютлѵссе. тъе
Донецк,en • ^слѵѵтііШ
п^ншотютлѵт^ігт* ион
еСЛНЖкСТіКТІЛ^НН^ЦШ^
Мал. 138. Сторінка з «Пересопницького евангелія», 1556—1561.