а

t

-_Я(г-

í

p

Мал. /26. Слов'янський кириличний напис з Киівськоі златоверхоі церкві

архангела Михаила, 1108.

ми шрифтами в групі «руських» замовникам
пропонувалися i «глаголические письмена».

Як епізод використання друкованоі глаголи-
ці на Украші у XVII ст. e рядки в книзі «Трі-
одь цвѣтная», надрукованій 1631 року в дру-
карні Киево-Печерськоі лаври.

У публікаціях, що містять характеристику
графіки глаголичних літер, інколи бувають твер-
дження, що «характерною ознакою глаголиці e
те, що вона не мае лігатур». Проте М. Бошняк
наводить приклади звичайних i «уламаних» дру¬
карських літер глаголиці з двох-трьох літер,
які відливаються на одному блоці, хоч графічно
вони не завжди e злитими. Для економГі місця
зображення окремих літер «уламані», тобто з
відтятими деталями. А. Назор, досліджуючи ви-
дання «Transit svetoga Jeronima» («Життя i
мандрування святого Іероніма») (1508), показав
наявність лігатур у глаголичних письменах.

Кирилиця

Утворення кирилиці відбулося на базі грець-
koï азбуки. В. йончев у своіи книзі «Шрифтът
през вековете» (Софія, 1964) переконливо до¬
водить таке походження знаків кириличного
письма До нас дійшло чимало пам'яток, написа-
них праболгарською мовою, але грецьким пись¬
мом. Наприклад, у північній Болгаріі знайде-
но понад 80 таких пам'яток, вирізьблених
на камені, отже, болгари добре знали грецьке
письмо.

Важливим осередком поширення слов'янськоі'
писемності був Преслав — культурний центр
молодо! феодально! болгарськоі держави. А пре-
славська книжкова школа за часів царювання
Симеона, який всіляко прагнув до культурно-
політичноі незалежності Болгари, набула най-
більшого розквіту. В 919 р. після переможних
війн э Візантіею Симеон узяв собі титул імпе-
ратора i організував обрання самостійного бол-
гарського патріарха. Тоді ж було складено
відоме сказания про письмена Храбра, в якому

доводилась перевага словянськоі писемності над
грецькою (гадаемо стосовно слов'янських
мов.— M. P.).

За графічними ознаками й особливостями
кириличних літер у болгар В. Йончев розподі-
ляе ïx на шість видів: 1) устав; 2) маюскуль-
ний курсив; 3) перехідний, або Тирновський,
скоропис — Свтимів скоропис; 4) напівустав;
5) скоропис; 6) гражданський курсив.

Маюскульний курсив — це недбало виконане
уставне письмо, літери якого мають нахил впра¬
во. Прикладом маюскульного курсиву можуть
бути кириличні літери в написі з Преслава кін-
ця IX—початку X ст. ігумена Макарія (980)
та ін

Г; i \;і визволення з-під турецького ярма
(18/Ö) в Болгаріі остаточно утвердився i поши-
рився единий курсив, що дістав назву граж¬
данський курсив на відміну від кириличного
скоропису. В Болгаріі' гражданський курсив
сформувався під впливом кириличного скоропи¬
су, російського гражданського шрифту i модноі'
курсивноі' антикви. Шрифт нахилений праворуч,
побудований в чотирилінійній системі. Заголов¬
ков! літери — великі, овальні, малі рядкові лі-
тери — щільні. За накресленням в чотириліній-
ній системі малі рядкові літери можемо розпо-
ділити на чотири групи:

1. Літери, що не мають нижніх або верхніх
подовжень за межами двох основних ліній, а са-
ме: а, е, о;

2. Літери, що мають верхні подовження, які
виходять у міжрядковий простір (інтерліньяж):
б, в, ж, к, ю;

Мал. 127. Шиферне прясло э написом,
Киів, XI—XII ст.

78

3. Літери, що мають подовження униз: д, з,
Р, Ч, Ц, Щ.

4. .Літера з нижнім та верхнім подовженням
основного штриха — ф \

До недавнього часу найдавнішою датованою
памяткою слов'янського письма вважався на¬
пис, виконаний кирилівськими літерами на над-
могильній плиті членів сімі' болгарського царя
Самуіла в Македоніі. Цей напис був відкритий
у 1898 р. експедиціею російського археологіч-
ного інституту. У цій місцевості колись була
розташована столиця болгарськоі держави. На¬
пис датований 6501 роком від «створення сві-
ту», тобто 993 роком за новим літочисленням.
Нещодавно в Радянському Союзі, Болгаріі й
Румуни знайдено кілька ще давніших слов ян-
ських написів.

Як одну з найдавніших пам'яток болгарськоі
писемності наводить у своій публікаціі «Бъл-
гарското слово» («Славяне», № 5, 1969, с. 2)
Веселии Иосифов. Ця памятка описана в книзі
Станчо Станчева «Надписът на чъргубиля Мо-
стич» (Софія, 1955, с. 41—42).

Найдавнішим записом кириличними літера-
ми болгарською мовою, водночас i найдавнішим
написом, що виконаний уставом, e датований
текст: «Георги чърнец и синкел български»
(870—880 pp.) на олов яній печатці.

Одним з найдавніших відомих у світі по-
двійних кириличних i глаголичних написів, ма-
буть, e пам'ятки, відкриті в 20—50-х роках
XX ст. болгарськими ученими академіками
Кристю Мітяевим та Іваном Гошевим. Це запи¬
си на стінах i плитах церкви болгарського царя
Симеона в Преславі. Ці написи були виконані
частково кирилицею, частково глаголицею
К. Мітяев та I. Гошев відносять ïx на початок
царювання Симеона, тобто на останне десяти-
річчя IX ст., а от, наприклад, М. Вейнгарт,
С. М. Кульбакин на початок X—XI ст. Пам'ят-
ка описана в працях К. Мітяева «Симеонова
църква в Преслав и нейнят епиграфичен мате-

1 Див.: Йончев В. Шрифтът през вековете. София,
1964. с. 178.

риал» (Български преглед «Описание за сло-
венска филология», 1,1929, кн. 1, с. 112) i
E,. Георгіева «Славянская письменность до Ки¬
рилла и Мефодия» (там ж е, с. 59, 60, 89).
Щодо сфери застосування болгарського пись¬
ма в ті далекі часи, то поряд із згадуваною на¬
ми преславською книжковою школою-скрипто-
ріем у столиці молодоі болгарськоі держави
була й інша школа, де навчали писати на кера-
мічних плитках. У Преславі було знайдено ке-
рамічну плитку з написом, який, на думку
В. йончева, e не що інше, як вправа учня-
кераміста. Аналізуючи літери на цій плитці,
В. Йончев доводить вплив книжкового скрип-
торію на шрифт, виконаний на цьому матеріалі.

Наступною за давністю пам'яткою кирилич¬
ного письма e руський напис nepiuoï чверті
X ст., відкритий Д. А. Авдусиним на розкоп-
ках могили під Смоленськом. Напис цей нане¬
сено на глиняний посуд (мал. 124), читаеться
він: «гороухша» — гірчичне зерно, гірчиця, от¬
же, напис цей мав побутово-торговельне значен¬
ия. Останнього часу відкрито багато пам яток
руськоі кирилівськоі торговельноі', ремісничоі i
побутовоі' писемності XI ст. Серед них написи
на бересті («берестяні грамоти»), знайдені у
великій кількості А. В. Арциховським та його
послідовниками при розкопках у Новгороді.
ïx відносять до XI та початку XII ст. Один
з них опріч іншого цікавий ще й тим, що в
ньому згадуеться Киів. Це лист, надісланий у
Новгород батькам сином Гордіем. Лист наді-
йшов із Смоленська. Після традиційних поздо-
ровлень Гордій радить батькам іхати до Смо¬
ленська або Киева, де дешевший хліб, i просить
сповістити, чи здорові.

Серед найдавніших пам'яток кириличного
письма в монументальному мистецтві Киівськоі
Русі слід згадати мозаічний напис, що був зроб-
лений у Киівській златоверхій церкві архан¬
гела Михаила. Він припадае на 1108 р. (мал.
126.), зберігаеться тепер в Державному архітек-
турно-історичному заповіднику «Софійський му¬
зей» у Киеві.