tv

■■■'»>»—•■- ",ѵ - •ч",я _
дер: A+zsiräbSt™"*!

-^.

•■■■

Мал. //3. Кшвські глаголичні листки.

Наприклад, німецький лінгвіст Йоган Леонард
Фріш (1666—1743) cboï міркування з цього пи¬
тания виклав у 1727 р. Пізніше його роз-
глядав філолог i археолог хорват Климент Гру-
бишич.

Розглядаючи історію розвитку слов'янського
письма, 3. Кулунджич твердить, що слов'яни
оволоділи письмом досить пізно. Він висувае
таке твердження, ігноруючи історичне повідом-
лення візантійського царя i літописця Костян-
тина VII Багрянородного (912—959), який у
трактаті—«De administrando imperio» («Про
управління державою») писав, що хорвати
635 року після хрещення присягали на вірність
римській столиці i в грамоті, написаній «влас-
ним письмом», обіцяли зберегти мир із своіми
сусідами.

Hi про яке інше письмо не писано так багато,
як про глаголицю та ïï походження. Російський
славіст Г. A. Ілынський, наприклад, в одній
своій роботі, що була опублікована в 1934 р.,
нарахував близько вісімдесяти праць, присвяче-
них цьому питанию. Після того рік у рік зростае
число таких публікацій. Щодо походження гла¬
голица було висунуто понад 30 гіпотез. Багато
вчених, незважаючи на графічну своерідність лі-
тер глаголиці, намагаються відшукати ïï прото-
типи в найрізнорідніших алфавітах. Перелік ав-
торів i зазначення років відповідних публіка-
цій (починаючи з 1845 р.) наводить В. О. Іст-
рин у своій роботі «1100 poKÍB слов'янсько! аз¬

буки» (M., 1963). Спроби встановити основу
глаголиці частіше всього вказували на грецький
курсив.

Дехто шукав ïï походження в кириличному
письмі, яке сформувалося у слов'ян еволюцій-
ним шляхом у дохристиянський період. Інші вба-
чали його коріння в ірано-арамейському письмі
на Сході. I. Грим, Ходзько та ін. пов'язували
походження глаголиці з германськими рунами.
Шафарик в пошуках графічноі основи глаголи-
ці звертаеться до еврейського письма '.
М. О. Оболенський — до хазарського письма 2,
М. Гастер та ін.— до вірменського i грузинсько-
го. П. Ф. Фортунатов відносить його походжен¬
ня до коптського письма 3, інші — до албансько-
го, перського 4, до латиниці.

Bei перелічені више пошуки шляхом зістав-
лення знаків письмен здебільшого мали фор-
мальний характер.

1 Див.: Шафарик П. И. О происхождении и роди¬
не глаголитизма.— «Чтения общества истории и древнос¬
тей российских», кн. 4. М., 1860.

2 Див.: Оболенский М. А. Исследования и замет¬
ки по русским и славянским древностям. СПб., 1875,

с. 119—243, 245, 431-435.

3 Див.: Фортунатов Ф. Ф. О происхождении
глаголицы.— «Известия Отделения русского языка и сло¬
весности Академии наук», вып. XVIII, кн. 4, 1913,

с. 221-226.

4 Див.: К вопросу о славянской азбуке.— «Журнал
Министерства народного просвещения», вып. 3, ч. 232,
1884, с. 1—35.

74

BDD8JP [ЗДее8-ішЬ If гЬйЬЗЪѵВЫ

даьыгшхь! [шііуоэдч пйк?аріз»
шьяовдопюэ »rìlteajp gßnteiban

ffluhjPWgMI С[О©0ШБЭ- £ЙЭ Ufo

Мал. 114. Зразок першодрукованоі глаголиці,
1485.

вченими (вітчизняними i зарубіжними) давньо-
слов'янсько! пам'ятки Кшвських глаголичних
листків, що посідають виняткове місце в істо-
pi'i початкового періоду слов'янсько'і писемності.
Цю пам'ятку M. Грунський досліджував i ра-
ніше, зробивши детальний аналіз накреслень
окремих літер, надрядкових знаків тощо.

Серед інших відомих нам пам'яток глаголич-
ного письма слід назвати низку книг: знайдене
в Зографському монастирі на Афоні «Зограф-
ське евангеліе» XI—XII ст., що зберігаеться в
Ленінграді в бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна,
«Ассеманіево евангеліе» з Ватікана, що датуе-
ться XI ст., сінайський псалтир з монастиря
Катерини, «Маріінське евангеліе» з Афону,
Клоців збірник (датуеться XI ст.) з фамільноі
бібліотеки Клоц (Італія).

Після винайдення книгодрукування було
створено азбуку друкарських знаків глаголиці,
яка повторювала форми рукописних знаків. Се¬
ред інкунабул, друкованих глаголицею, першою
можемо назвати книгу «Misal pò zakonn rimsko-
go dvora» («Missale Romanum»), яка була на-
друкована 1482 року без позначення місця дру-
кування. В книзі M. Бошняка «Словенська
інкунабулістика» (Загреб, 1970) наведено сім
доказів на користь того, що згадана книга дру-
кувалася на територіі Хорвати. Але віддавна
ряд учених (Й. Добровський, I. Кукуліевич,
П. Шафарик, М. Брайер та ін.) висловлювали
думку, що вона друкувалася у Венеціі. Примір-
ники ціеі' рідкісноі' книги i фрагменти зберіга-
ються в Загребі, в Ленінграді, у Вашінгтоні, у
Відні, Ватікані та інших містах. В 1491 та
1493 pp. вийшли ïï варіанти, a y 1494 p. було
випущене друге видання ціеі' книги.

Як твердить Йончев, глаголицею ще досить
недавно користувалися в богослужебних книгах
у Далмаціі. У Pociï в XIX ст. серед зразків
шрифтів друкарні Академіі наук поруч з інши-

ГОЛШФШ ХЙЭ XÏÏWMWSï ШЭІЕХІрЬіііі ІРШШ
етШФХІР %ЭЙІ ХЙіШ%ХШШЯІ%ІКЛі<І>І С*

Мал. 115. Глаголиця з «Тріоді цвѣтноі», Киів, 1631.

Щодо співвідношення кирилиці i глаголиці,
то висловлювані в літературі гіпотези можуть
бути зведені до дискусп про те, який саме алфа-
віт створив Кирило — кирилицю чи глаголицю.
Більшість сучасних дослідників визнають гла¬
голицю азбукою Кирила. Гіпотеза Шафа-
рика, за висловом В. M. Щепкіна, «задовільно
спростовуе усі факти, пов язані з новими від-
криттями, i всі питания, що знов виникають» .
Шафарик дійшов висновку, що Кирило створив
глаголицю, а кирилиця виникла приблизно на
кілька десятиріч пізніше в каліграфічній шко-
лі при дворі царя Симеона. Думка Шафарика
про зв'язок глаголичного алфавіту з діяльністю
Кирила була підтримана i розвинута в працях
славістів, палеографів M. С. Тихонравова,
I. В. Ягича, В. М. Щепкіна, О. М. Селищева
та ін.

Проте деякі вчені відстоюють пріоритет кири¬
лиця від якоі, мовляв, пішла глаголиця .

Найдавнішими пам'ятками глаголичного пись¬
ма e кілька написів доби царя Симеона (892—
927), підпис слов'янського священика на гра-
моті 982 р., знайденій в Афонському монастирі,
надмогильна плита, що припадае на 993 р., в
церкві в Преславі. Одніею з найважливіших па¬
м'яток глаголичного письма X ст. e рукопис, ві-
домий під назвою «Киівські глаголичні лист¬
ки», який надійшов у свій час до Киівського
церковно-археологічного музею від архімандри-
та Антоніна Капустіна, що був начальником
російськоі духовноі місіі в Срусалимі (помер в
1894 р.). На першій сторінці ціеі' пам'ятки вмі-
щений уривок з Апостола. Текст нанесено на
заздалегідь заготовлений пергамент з видавле-
ними лініями. Щодо науковоі цінності Кшв¬
ських глаголичних листків, відомий знавець
слов'янського письма I. I. Срезневський зазна-
чав, що вони e чудовою памяткою старосло-
в'янського письма. Зберігаеться цей документ
у відділі рукописів Центрально! науковоі бібліо-
теки Академіі наук Украінськоі' PCP у Киеві.
В 1928 р. вийшла праця M. Грунського «Киів-
ські листки та Фрейзінгенські уривки» 3 (К.,
1928). У праці M. Грунського зроблено загаль-
ний огляд палеографічного дослідження різними

'Щепкин В. H. Учебник русской палеографии. М„
1920. с. 15.

2 Див.: Истрин В. А. 1100 лет славянской азбу¬
ки. М., «Наука», 1963.

3 Фрейзінгенські уривки — написані латиною дві фор-
мули сповіді i один уривок проповіді. Фрейзінгенські
уривки було знайдено в німецькому монастирі Баваріі —
Фрейзінген у 1803 p.

75