ABCDEFGHI
JKLMNOPQR
STUVWXYZ
abcdefghijklm
nopqrstuvxyz
1234567890
ABCDEFGHI
JKLMNOPQR
STUVWXYZ
abcdefghijklmno
pqrstuvwxyz
1234567890
ъсѵеѵпѵ
7 Í234567890 Мал. 95. Шрифт Палатіно, розроблений Германом Цапфом 1951 р. на основі венеційськоі антикви майстрів Відродження. типу його видань (так у 1543 р. в Бар¬ Шрифтове мистецтво в Нідерландах розвину- Іспаніі' i Франціі. Наслідування книгам i шриф¬ Вершиною удосконалення різновидів антикви Діяльність Клода Гарамона тривала п'ятде- Оцінюючи шрифтову спадщину К. Гарамо¬ Щоб наочно ознайомити читача з практи¬ Коли порівняти обкладинку 1605 р. з наступ- Наприкінці XVII ст. відзначаемо наступний 64 під головуванням H. Жожона. Ій доручили ви- Справу Гранжана у Франціі' продовжив відо- До середини XVIII ст. шрифтове мистецтво Шрифт Дідо удосконалив відомий друкар i Малюнки шрифтів типу Дідо розвинулись i ABCDEFGHIJKLMNO 123456789 Мал. 96. Шрифт без засічок. ABCDBF OFQR STUVWXY Мал. 97. бгипетські шрифти (з засічками): 3 нових малюнків шрифтів, що виникли на Одночасно з гротесковими на початку XIX 7 87
селона надрукована книжка, в якій було вико-
ристано шрифти Альда Мануція i яка імітувала
за своім оформлениям тип його видань), тут
наслідували також ліонські видання.
лося, як ми зазначали, під впливом шрифтів
там італійських каліграфів бачимо в Антверпен-
ському виданні Герарда Меркатора (1512—
1594), всесвітньо відомого картографа, графіка
i математика, який склав ряд знаменитих карт
i глобусів.
були шрифти, створені французьким художни¬
ком i шрифтоливарем Клодом Гарамоном, яко-
го Капр назвав завершувачем ренесансовоі
антикви. К. Гарамон (1480—1561) піддав грун-
товній переробці шрифти A. Мануція, H. Йен¬
сона, зробив тоншими допоміжні штрихи та за-
січки в літерах. Його діяльність була цінним
вкладом не тільки у французьке друкарство ча¬
су Ренесансу. Окремі факти з життя К. Гара-
мона свідчать про те, що він був учнем Жоф¬
фруа Topi. Від нього він одержав теоретичні
основи та перейняв творчу наснагу. Гарамон за-
снував у Парижі шрифтоливарню, яка була пер¬
шим спеціалізованим закладом для виготовлен-
ня друкарських шрифтів. У цій шрифтоливарні
були виготовлені шрифти (й матриці) не тіль-
ки латинські, а й грецькі та східні. Найвизнач-
нішим споживачем гарамонівських шрифтів був
паризький друкар Роберт Етьен.
сят років. Частина його шрифтовоі' спадщини
залишилася в його учня i компаньйона Ле Бе
(1526—1598) у Франц.іі, деякі шрифти купив
Христофор Плантін для своеі антверпенськоі
друкарні (Нідерланди), деякі шрифти потра-
пили до Німеччини.
на, слід зауважити, що шрифти не втратили своеі
свіжості i чарівності по цей день. Стійкість шри-
фтовоі спадщини минулого добре відбилась у
формах металевих друкарських літер. Ці літери
пізніше не зазнали відчутних додаткових кон-
структивних змін.
кою застосування різних друкарських шрифтів
у зовнішньому оформленні видань, розгляньмо
у ретроспективному плані приклади шрифтового
розв'язання обкладинки книги M. Сервантеса
«Дон-Кіхот» (мал. 86—89).
ними, то помітимо настійну тенденцію до лако-
нізаціі напису. Серед наведених зразків звер-
тае на себе увагу книга, видана німецькою мо¬
вою в 1682 р. (мал. 89). Тут ми бачимо суміш
антикви i готичних друкарських шрифтів. До
такоі' суміші, мабуть, спричинилася тенденція ні-
мецьких видавців хоч частково наслідувати в
своему першому виданні існуючі зразки шриф¬
тового оформления ціеі' популярно! в інших краі-
нах Свропи книги, бо в німецьких землях, як ми
знаемо, у XVII та XVIII ст. панівним видом
письма був готичний шрифт — фрактура.
розвиток антикви, пов'язаний з ім'ям першого
модифікатора антикви у Франціі' Філіппа Гран-
жана (1666—1714). Історія створення антикви
Гранжана починаеться у 1692 р., коли у Фран-
цузькій Академіі' наук розпочала роботу комісія
робити для королівськоі' друкарні новий шрифт.
3 ціею метою були ретельно накреслені всі лі-
тери, кожна з них розміщувалась у квадраті,
площа якого поділялася на дрібні частники від-
повідною сіткою. Ритування цього шрифту бу¬
ло доручено головному граверу королівськоі
друкарні Гранжану. Не дотримуючись скурпу-
льозно креслень, але добре використавши мож-
ливості різця (запровадив тонкі засічки), він
створив шрифт, характерний контрастом у
штрихах на відміну від шрифтів доби Відроджен-
ня. Цей шрифт назвали королівським (мал. 91).
Він був першим в історіі' взірцем, який декретом
заборонялося наслідуватн. Перша книжка цим
шрифтом надрукована в 1702 р.
мий гравер i шрифтоливар Пер-Сімон Фурнье-
молодший (1712—1768). Він створив низку
оригінальних шрифтів. Наслідки його плідноі
діяльності в галузі шрифтів i розробленоі ним
типометричноі' системи були опубліковані в се¬
редин! XVIII ст.
Англіі перебувало під впливом Голланди, коли
нарешті Уільям Кезлон (1692—1766) перший
в Англіі' створив літери з підкреслено англій-
ськими рисами, утворив свою антикву (мал. 92)
за зразком голландськоі' антикви Ван-Дейка.
Кезлон завершував розвиток ренесансовоі' ан¬
тикви, власне його шрифт перебував на межі
ренесансовоі' й перехідноі' антикви. Знаменитий
англійський друкар, каліграф за професіею
Джон Баскервіль (1706—1775) посилив конт¬
раст в шрифті Кезлона, звільнив окремі рядкові
літери від ознак рукописного i створив шрифт,
який був вищим проявом перехідноі' антикви.
Гі розвинув далі француз Фірмен Дідо (1764—
1836). Дев'ятнадцятирічний Фірмен Дідо, вы¬
явивши граверську віртуозність, нарізав шрифт,
що характеризувався значним контрастом м!ж
волосяними i головними штрихами літер. Cboïm
шрифтом він відкрив добу розвитку н о в о ï
антикви класичного типу.
шрифтоливар Джамбаттіста Бодоні (1740—
1813), який більшу частину свого життя працю-
вав у Пармі (Північна Італія). Підсумком його
плідноі' діяльності в галузі латинських шрифтів
був каталог «Manualo Tipografico», який вийшов
з друку через пять років після смерті Д. Бо-
доні, тобто в 1818 р. У двох томах ціеі' роботи
були надруковані всі 144 шрифти, які створив
Бодоні протягом свого життя (мал. 90). Зразки
антикви й курсиву з його збірки показують всю
цінність спадщини цього чудового митця. В зга-
дуваній книзі наведено також зразки російських
шрифтів.
в інших краінах Свропи. У Німеччині це шрифт
Юстуса Еріха Вальбаума (1768—1839), в Анг-
лп — Річарда Остіна. В Pociï шрифтам Дідо на-
слідувала шрифтоливарня К. А. Ревільйона.
В наш час цей шрифт під назвою «Белл» було
відновлено британською фірмою «Монотип».
abcdefghijklmnopqrst
GHIJKLMN
египетський вузький жирний шрифт у варіанті
італіка, тобто з побільшеними витягнутими вер¬
тикально засічками. Ці засічки при переході до
основного штриха заокруглені (ознака «англій-
ського» египетського шрифту); египетські літе-
ри французькоі шрифтоливарні (засічки сполу-
чені з основними штрихами під прямим кутом)
ознака «ф ранцу зького» египетського шрифту.
початку XIX ст. в Англіі', слід відзначити ак-
цидентні шрифти без засічок, які широко вико-
ристовувались у рекламі. 3-за незвичайиих
форм ïx назвали гротесковими (мал. "104—
105). Протягом часу гротескові шрифти було
спрощено, проте назва ïx залишилася.
ст. в рекламах часто почали вживати так звані
египетські (брускові) шрифти з засічками,
які за формою, умовно кажучи, наближаються
до прямокутника. Оскільки спочатку ці шриф¬
ти позначалися масивністю, то за асоціаціею з
етипетськими пірамідами постала 'іхня назва —