Мал. 67. Нюрнберзька друкарня XV11 ст., гравюра А. Вердт.
вживали в кореспонденцп, студентських записах,
нотаріальних документах , торговельній справі,
різних канцеляріях. У процесі широкого вико-
ристання він втратив своі' спокійні форми, від
гуманістичного мінускула, наприклад, його від-
далили численні зміни, що виявилися у новій
формі письма — г у м a н i сти ч н о м у курси-
ві (мал. 65), з якого в папських канцеляріях
розвинулися численні різновиди (урочистий i
Гірикрашений шрифт, близький до готичного) та
канцелярські форми, включаючи й змішану кан-
целярську бастарду. 3 Італіі канцелярське пи¬
сьмо перейшло до Франціі', Іспаніі, Швейцарп,
Німеччини й Голландіі, де було удосконалено
визначними майстрами.
КОМПОЗИЦІИНІ ПРИНЦИПИ
ПОБУДОВИ ШРИФТІВ
ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ.
ПОЧАТОК ДРУКАРСТВА В 6ВРОПІ
Середина XV ст. в Свропі позначилася, як ві-
домо, відкриттям друкарства (1450) рухомими
літерами, яке посіло визначне місце в ряду со-
ціально-економічних та культурних зрушень часу
Відродження. £вропейське друкарство було ви-
найдене в добу, яка, за визначенням Ф. Енгель-
са, була найбільш прогресивним переворотом з
усіх до того часу пережитих людством , Перехід
від рукописно!' до друкованоі книги знаменував
собою новий етап у розвитку культури людства.
На зміну дорогим рукописним прийшла більш
доступна i масова друкована книга. Нові техніч-
ні можливості, повязані з друкарством, викли-
' Див.. Маркс К. ¡ Енгсльс Ф. Твори, т. 20,
с. 326.
кали інтерес діячів Відродження до вдосконален-
ня шрифтів, використовуваних у друці. В той
час гуманісти не вдовольнялися сліпим копію-
ванням античних форм письма. Вони піддавали
шрифти аналізу за допомогою числа i геометріі,
a наслідки теоретичних міркувань підсумовували
у трактатах. Деякі дослідники твердять, що
в багатьох з цих трактатів гуманісти повер-
таються думками до міркувань, викладених у
втраченому творі Леонардо да Вінчі (1452—
1519).
До недавнього часу першою роботою зазна-
ченого типу вважався трактат італійського ма¬
тематика Луки Пачолі, він видав у 1509 р.
у Венеціі' книгу «Божественна пропорция». Але
в 20-х pp. XX ст. виявилося, що Пачолі мав по-
передників. До нього вже існувало дві роботи,
присвячені латинському письму. Одна з них на¬
писана майже на 50 років раніше, аніж книга
Луки Пачолі. Йдеться про рукописний кодекс
1463 р., що зберігаеться у Ватіканській бібліоте-
ці. У ньому веронський аристократ, королівський
служитель, археолог-аматор, збирач старожит-
ностей Феліче Фелічіано вперше опрацював
геометричну конструкцію капітальноі антикви.
Шрифти Ф. Фелічіано подібні шрифтам Трая-
HOBoï колони. Наведений у його праці маюскул,
без сумніву, мае ренесансний характер (мал. 68).
Стенлі Моррісон припускав, що з Ф. Фелічіано
співпрацював художник Андре Монтенья. На
базі цих розробок створювались наступні рене-
сансні трактати про латинські шрифти. Майже
до 1500 р. була відома лише одна така робота
Даміано да Мойла (близько 1457—1500). Про-
фесійний писець, живописець на шклі, мініатю-
рист i каліграф Даміано да Мойл підготував
i видав близько 1480 року в Пармі книжку, яка
e першим найдавнішим підручником з шрифту.
52
ABCDE
FGHIKL
MNOPR.
QKSTV
XYZ9
Мал. 68. Ренесансний маюскульный шрифт
Фелічо Фелічіано, близько 1463 р.
Він був розрахований на різних ремісників: різь-
бярів, керамістів, граверів тощо ¡ не претендував
на дослідницьку теоретичну працю з письма.
Зразки шрифтів друкувалися з одного боку сто-
рінки для того, щоб можна було калькувати ïx,
тому книжки Д. да Мойла збереглися у невели-
кій кількості примірників. На відміну від зраз-
ків Ф. Фелічіано, шрифти Д. да Мойла білыие
наближаються до ідеалыюго письма (мал. 69).
На початку XVI ст. художню ідею, сполучену
з математичними розробками, знаходимо в трак¬
тат! Луки Пачолі «Божественна пропорція».
У цій книзі викладено також «теорію золотого
перетину». Для побудови літер він використо-
вував модуль 1 : 9. За твердженням деяких ав-
торів, Пачолі був учнем Леонардо да Вінчі
Проте, за іншими даними, справа відбувалася
так: під час спільноі' роботи Леонардо да Вінчі
i Лука Пачолі (перший був на той час військо-
вим інженером, а другий працював художником)
заприятелювали, і, за словами Пачолі, Леонардо
да Вінчі виправляв йому 60 ілюстрацій для під-
готовленоі' книги. Жоффруа Topi та Джорджо
Вазарі звинувачували Пачолі в тому, що він
просто запозичив ïx у Леонардо да Вінчі.
Леонардо да Вінчі вважав, що шрифт i архі-
тектура щільно повязані i що античні літери
можна побудувати, спираючись на закони антич¬
но! архітектури, a пропорціі в архітектурі повин-
ні відповідати пропорціям людського тіла. Беру-
чи за основу висоту тіла людини, він розділяв
ïï на десять частин. Одиницею виміру було об-
личчя, точніше сказати, відстань від підборіддя
до волосся. Фігура людини з розкинутими ру¬
ками вписувалася як у квадрат, так i в коло.
Приклад такого конструювання ми побачимо да-
лі, аналізуючи творчий процес французького
майстра шрифту Жоффруа Topi ( I480—1533).
Мал. 69. Ренесансний маюскул конструкші
Даміано да Мойла, близько 1480 р.
Мал. 70. Алфавіт літер, побудованих на основі
геометричних схем; з книжки Луки Пачолі
«Божественна пропорция», 1509.
53