(Sé raerben et fron Mirer bit 'Stat rut 23иф|га6еп / einet cuv
been fajtiefft 2$ua)fta6en gemenar tmnb деГфгіебеп / ale
folie fie ЬагЬигф einer antera act tmb verenberr fein/ Ые
fie bann гоагііф tool fein mag / buneft тіф/fo man ein
Мал. 57. Фрактура, друкарський шрифт з Аугсбурга. 1708.
знизу справа мае злам. У шрифті швабах літе-
ра «о» знизу i зверху мае гострі кути, а зліва
¡ справа закруглена. У фрактурі літера «о» з од¬
ного боку e зламаною, з другого боку — закруг¬
лена, а верхня частина літери нагадуе зімкнені
дзьобики пташок.
Готичний шрифт до першоі чверті XX ст.
був основним письмом у німців на територіі Ні-
меччини та за ïï межами (Швейцария, Австрія),
а в друкарській практиці при визначенні гарні-
тур шрифтів колись у нас його називали ні-
мецьким '.
Проте пізніше поряд з готичними шрифтами
в Німеччичі поволі входив до вжитку звичайний
латинський шрифт, який почав набувати домі-
нуючого становища. 3 50-х років XX ст. в ФРН
знову почали вживати готичний шрифт. У 1964 р.
готичні шрифти у Західній Німеччині були стан¬
дартизован!.
Серед цікавих форм канцелярського письма
уже в XIII ст. розвинувся ранній англійський
готичний курсив. Цьому сприяла ще не згасла
традиція існування шкіл письма. Місцеві форми
готичного курсиву були поширені тоді в ряді
краін -Західноі бвропи. Характерною ознакою
готичного курсиву e сполучення літер між собою
та ïx зменшення. Чотирнадцяте сторіччя вияви-
лося часом розквіту не тільки текстури. Для
повсякденпого вжитку в книгах національними
мовами у XIV i XV ст. були поширені різнови-
ди бастардного письма (від франц.
bâtard — несправжній, незаконнонароджений),
що утворилося з видозмін готичного мінускула.
Воно увійшло у практику книжкового письма,
коли замісіЬ текстури (ламаного шрифту) по¬
чали вживати заокруглені літери. За cboïm ха¬
рактером готичний мінускул близький до готич¬
ного курсиву. Бастарда за графічними ознаками
стоіть між готичним курсивом i текстурою. Спо-
чатку цей шрифт був поширений у Парижі під
назвою паризький. 3 нього розвинулись
численні обласні зразки: англійськоі, чеськоі,
німецькоі, нідерландськоі' та інших видів бастар-
ди. Розгляньмо розвиток ïï в Нідерландах. Ран-
ній нідерландський курсив не зазнав особливих
змін у написанні. Лише в XV ст. готичний кур¬
сив набувае тут місцевих рис i то частіше в ру-
кописних книгах, аніж в епістолярному письмі.
' Див.: Образцы шрифтов типографии имени первопе¬
чатника Ивана Федорова. Пг„ 1923, с. 118, 119—121.
î- В Нідерландах книги писали голландською мо-
а вою, через що застосовувана тут бургунд-
I- ська бастарда швидко перетворилася на
місцеву модифікацію. Бургундська бастарда e
ч одним з дериватів готичного письма, що виник
у Бургундп , це був місцевий варіант французь-
г- Koï бастарди. Бургундська бастарда в рукопне-
і- ному варіанті була письмом цінних книг при
I. дворі бургундського герцога Філіппа Доброго,
і" який не шкодував коштів на створення високо-
I' художніх книг.
Слід зауважити, що нідерландське письмо за-
и знало впливу не тільки сусідніх (французького
и та ¡нших), а й письма іспанських завойовників,
i- вплив якого тривав ще довго після Вестфаль-
' ського миру (1648), за яким Іспанія остаточ-
>• но втратила свое панування в Нідерландах.
Нідерландська бастарда була простою на ви-
гляд, без оздоб, але дуже насиченою. Зазначи-
а мо, що нідерландською бастардою надрукував
и свою першу книгу «Історія облоги i здобуття
а 1 poi» (1475) англійський першодрукар Вільям
и Кекстон (1422—1491). Пізніше він друкував
'• англійською бастардою, яка була під великим
0 впливом французькоі. Серед ознак бастарди
0 можна назвати різко виявлене /, харак¬
терце «одноарочне» а, верхні нодовження висо-
я ких ліѵер, що спрямовані різким завитком вправо
11 або вліио i утворюють декоративний розчерк та
овальні ву?ли. Бастардою виконані дуже цінні
s- ¡люстровані мініатюрні книги. 3 другоі половини
'> XVI ст. нідерландські каліграфічні школи noci-
дали провідне місце в Свропі, а зразки ïx пи-
'• сьма охоче наслідували в інших краінах. У ті
часи в нідерландських містах Антверпена Ам¬
стердама Гаарлемі виходили публікаціі, присвя-
чені питаниям письма, як наприклад «Ехітіае
1 Peritiae Alphabetum» (Amsterdam, 1571).
Отже, з XIV ст. в Західній Свропі увійшли
1 до вжитку нові види письма (більшість ïx роз-
ь винулася з текстури), які частково можуть роз-
• глядатися як самостійні новоутворення. Незва-
жаючи на свою недовговічність, вони все ж по-
ширюються в досить різних варіантах по всій
к Західній Свропі, незалежно від національних
кордонів (мал. 62). У наші дні під бастардами
розуміють взагалі будь-які види письма, утво-
рювані внаслідок суміші готики й антикви.
' Тепер на цій територіі розташовані департамента
Кот-д'Ор, Сона й Лѵара, Ен та ін.
46
ctitutoin ionottuomcDtcrö*
Штрюстапяшкйип
(jugent angeli tattoantc^bc
^m:|cmiiet)ommom(c
tuia- Introutmcófpccíu^
u$:memteultx-ettíotcqu>
ntóm bmúm ípfeefítou$:
íp(cfecií no$:etnon iû noe-
Мал. 58. Сторінка з молитовника царя Максиміліана 1 з малюнками А. Дюрера, Аугсбург, 1513.