ЛАТИНСКИЙ АЛФАВИТ
.^■\
^
\
\
J
а
)
\л
u№¿£&~
Мал. 45. Аналіз побудови літер латинсъкого шрифту, з напису на колоні Траяна.
Літери унціального письма строго витримані
в межах двох уявних горизонтальних ліній. В ун-
ціалі відбилася характерна особливість курси¬
ву — літери, зокрема ті, які відрізняються від
капітальних, виписуються одним безперервним
рухом руки. Унціальним письмом виконували
переважно цінні книги, тоді як для грамот i зви-
чайних книг існував регулярний курсив — похи-
ле письмо.
У бібліотеках різних краін світу до Великоі
Вітчизняноі війни налічувалось 390 памяток ун-
ціального письма, проте час од часу виявля-
ються нові зразки. Багато зразків унціалу збе-
рігаеться в ленінградській Державній публіч-
ній бібліотеці ім. М. 6. Салтикова-Щедріна.
3 плином часу для прискорення письма в ун-
ціал дедалі дужче стали проникати елементи
курсиву, літери писалися щільніше.
Таку модифікацію унціального письма нази-
ваемо напівунціалом. У ньому відійшли
від принципу розміщення літер в межах двох
ліній (що об'еднувало унціал з капітальним пи¬
сьмом), письмо наблизилось до рядкового кур¬
сиву. За словами А. Капра, точно датувати
появу напівунціалу на історичній арені важко.
Ранні його форми були відомі уже в III ст.
3 VIII ст. трапляеться дедалі меншекниг, на-
писаних тільки унціалом. Тоді вже унціал вжи-
вався лише в рубриках i заголовках, текст ви-
конувався курсивом i напівунціалом.
У напівунціалі наявні характерні, чисто кур-
сивні форми літер a, g та г. Часто набирають
курсивноі форми також літери if il s. Літера m
становить щось середне між унціальною (з зао-
кругленими всередину основними рисками) i кур¬
сивной) (з прямими рисками) формою. Літера
N, навпаки, мае капітальну форму '. Якщо в рим-
ському напівунціалі «черевце» літер а, Ь, d, q
було відкрите, то пізніше воно уже зовсім зам-
кнене. Віллу Тоотс зазначае, що напівунціал був
першим рядковим письмом для пера з широким
кінцем2. Різницю між унціалом та напівунціа-
лом можна побачити, проаналізувавши малю-
нок 49.
ТрадицГі письма в середньовічній бвропі зо-
середжувались у скрипторіях3, розкиданих на
великій територіі, що була перерізувана межами
племен i королівств. Тут з латинським письмом
трапилось те саме, що й з латинською мовою.
В романських краінах вона перетворилась на
діалекти, a римські шрифти були пристосовані
до потреб народів, що ïx запозичили. У бвропі
(на територіі колишніх римських провінцій) ут-
ворилося ряд державних угруповань, в них по¬
чали розвиватися cboï регіональні види письма.
ïx поділяють на чотири основні групи, які
часто називають національними видами. Проте
О. A. Добіаш-Рождественська називае ïx «об-
ласними типами», а Ф. Музика «так званими
А.
1 Див.: Добиаш-Рождественская О
История письма в средние века. Пг., 1923.
2 Див.: Тоотс Виллу. Современный шрифт. М.
1966, с. 14.
3 Скрипторій—(від лат. scriplor — писар, перепису
вач) приміщення для писания книг.
VELAAAENACAN
VOTA FVTV RAE
DESCITOyETVEJS
Мал. 46. Римський капіталъно-квадратоѳий
шрифт.
AONIAS-IN-MONILS-
ѵшіксшошск
VI-LINVS-КЛЕСІШ-О
Мал. 47. Римське капітально-рустичне письмо.
erœNLoqueBXNTUR
AôiNuioecr» OiceNTes
quoöesT bocucRBucD
cfuix iNiporesTAreeTuirvru-ne
lODpeRATSpi RITI BUS
iNcrvuNôis eTexeuNT
Мал. 48. Унціальне письмо (латинсъке), 700 p.
xxBBCoeeFçb
iUdcon S) oppq
cLctabbccleefF
£^z;nii|lmbiopc-j
cpfcux;
Мал. 49. Римський унціал (угорі);
римський напівунціал початку VI ст.
(унизу).
39