Мал. 42. Напис на жертовній посудині,
V—IV ст. до н. е.

Мал. 43. Знаряддя, яким користувалися скриби
у Давнъому Римі: a) стилі для письма, знай-
дені при розкопках у Римі; б) пташине перо
(з Траяновоі колони); в) складаний ніж,
знайдений при розкопках у Римі; г) калам i ка-
ламарниця, за живописом з м. Помпеі.

аттічного грецького візантійське письмо.
У ньому було зроблено ряд удосконалень. Од¬
ним з найважливіших, що послужило епохальним
зламом у розвитку писемності, було поступове
й остаточне оформления i розмежування в на-
писанні великих — заголовкових та малих —
рядкових літер. В основу накреслення заголов¬
кових знаків було покладено форму літер капі-
тального i унціального письма; в основу рядко¬
вого накреслення — форму літер мінускульного
грецького письма. Така ж тенденція до розме¬
жування характеру літер поступово поширюеть-
ся i в ¡нших краінах.

Відтоді як виник поділ знаків за формальними
прикметами літер на рядкові i заголовкові, роз-
різняють два основні типи латинського письма,
а саме: маюскульне й мінускульне.

Маюскульне — це таке письмо, літери
якого перебувають у межах двох уявних рівно-
біжних ліній i майже не мають штрихів, що ви-
ходять вниз або вгору за ці межі. Простіше
сказати, за формою — не заголовкові літери.

Мінускульне письмо характеризуеться
наявністю чотирьох уявних рівнобіжних лініи:
середньоі' пари ліній, в які вписуеться корпус
літери, i двох зовнішніх ліній, що визначають
межі витягування штрихів літери або опущення
ïx у вигляді петель, гачків тощо. Це— рядкові
літери.

Графічне багатство латинського письма вияв-
ляеться в історично закріплених формах, серед
яких ми можемо відзначити капітальне письмо
(монументальне й рустичне), унціал, напівунці-
ал, курсив звичайний i дипломатичний, регіо-
нальні види (письмо римських провінцій), ка-
ролінзький i післякаролінзький мінускул, готич-
ний шрифт в його різновидах (швабах, текстура,
ротунда, фрактура) i антиква.

Формування західногрецького письма почало-
ся близько VIII ст. до н. е., тоді його стали
переймати етруски та передали його іншим пле¬
менам, серед яких були i латинські. Племена
римськоі провінціі, перейнявши грецький алфа-
віт, змінили його i, пристосувавши до потреб
своеі мови, розвинули у власний алфавіт. Стри-
маним формам літер грецького письма вони на-
дали більшоі округлості i створили досконалий
шрифт. Характерним зразком такого шрифту
e капітальне письмо, яке вживалося для
різних посвят та інших написів. Це письмо від-
значаеться гармоніею тонких i потовщених лі-
ній у побудові літер, які повністю передають усі
характерні особливості, притаманні шрифту, що
висікався на камені (монументальне). 3 усіх
класичних шрифтів на памятках латинськоі пи-
семності найбільш характерним за гармонійніс-
тю форм вважаеться шрифт написів на Трая-
новій колоні '. Капітальне латинське письмо, що
дійшло до нас, становить прообраз сучасного
шрифту класичного письма народів Заходу.
Шрифтом напису Траяновоі' колони як зразком
користувалися Л. Пачолі (1445/50—1514),
А. Дюрер (1471—1528), Ж. Topi (1480—1533)
та інші митці доби Відродження при створенні
шрифтів так званоі' а нт и к в и. Але не слід за-
бувати, що на колоні Траяна не було висічено
кілька літер, наявних в сучасному латинському
письмі. Про це сказано нижче.

Метричні закономірності та точну графічну
побудову на основі модульних співвідношень
відтворив шрифтовик E. Джонсон. Літери, яких
немае в тексті напису на Траяновій колоні, по-
будовані Джонсоном на основі закономірностей,
виявлених при аналізі форм наявних літер. Ос-
кільки форми літер Траяновоі' колони та пропор-
uiï іхніх елементів диктувалися потребою від-
творити написи на камені, то в цих літерах не¬
мае тонких, так званих «волосяних», елементів.
Основною метричною одиницею e висота лі-
тер. Вона взята за модуль i поділена на 10 час-
тин-парт. Ширина літер коливаеться в межах
від 0,3 до 1,05 модуля (М, W). За ширину ос-

' Колона Траяна в Римі була побудована в 107—
113 pp. архітектором Аполлодаром з Дамаска в центр!
Форуму Траяна. Слід зауважити, що деякі автори, маю-
чи на увазі цей напис. помилково посилаються на арку
Траяна в Римі, зруйновану ще на початку IV ст.

36

S Р С^ R

M Р-САЕ SARI-DIVI

NERVAE-PNERVAE

Мал. 44. Аатинський напис на колоні Траяна на честь перемоги над даками, 114.

новного модульного прямокутника літер взято
0,78 модуля. На мал. 45 показано в долях моду¬
ля розміри головних елементів літер. Розміри
інших елементів можуть бути легко встановлені
за модульним масштабом '.

На папірусі римляни писали квадратовим
шрифтом (мал. 46). Кожна літера ретельно ви-
писувалась очеретяною паличкою — каламусом 2.

Старание виписування кожноі' літери дуже
уповільнювало роботу, тому поруч із капіталь-
ним виникае капітально-рустичне письмо, викли-
кане до життя практичними потребами суспіль-
ства. Про характер цього письма свідчить його
назва rustie (в перекладі з латинськоі' — селян-
ське, спрощене) (мал. 47). Літери наносились
металевим різцем — стилем на дощечку, вкриту
воском.

Обидва види капітального письма маюскули
складаються лише з великих — заголовкових лі-
тер. До наших часів збереглися чотири книги —
к о д e к с и, написані капітальним письмом, i
22—рустичним. Найвідомішим класичним тво-
ром, написаним квадратовим капітальним
письмом на пергаменті, e поема «Енеіда» Вергі-
лія (70—19рр. до н. е.), a найранішим зразком
давнього капітального письма e уривки записів
про битву при Акціі' (написані на папірусі), що
були знайдені під час розкопок міста. Ку¬
лунджич говорить, що ця пам'ятка e дорогоцін-
ним документом, в якому можна бачити тенден-
цію скрибів до переходу від версальних форм
літер до курсивних. Документ наочно показуе,
наскільки у скрипторіях віддалилися тоді від
епіграфічних капітальних форм письма.

Капітальному письму, що широко вживалося
до кінця V ст., в VI ст. на зміну приходить ла¬
тинське унціальне письмо, що, як зазначае
А. Капр, було ушляхетненою формою римського
курсиву. Римський курсив народився у свій час
внаслідок швидкого писания, коли скремі знаки
рукописного (маюскульного) шрифту почали пе-
ретворюватися на маленькі мінускульні, або

1 Див.: Чернихов Я., Соболев Н. Построение
шрифтов. М., 1958, с. 90—91.

2 У греко-римську добу тростину, якою писали егип-
тяни, почали розщеплювати на кінці, що давало змогу
краще регулювати натискування.

рядкові, літери. Характер цього письма легко
визначити, коли взяти до уваги, що римський
курсив був писаний за допомогою двох, щоправ-
да відмінних за своіми каліграфічними можли-
востями знарядь — стиля — загостреноі па-
лички з дерева, металу чи кістки, або каламу-
с а, зробленого з очеретини, розщепленоі' на кінці.
Аналізуючи літери, написані за допомогою сти¬
ля, Капр пояснюе, як впливае, иаприклад, на
форму літери «о» таке знаряддя. Зверху i знизу
вона набувае загострень. Капр наводить зразки
згадуваних нами типів римського курсиву: ста¬
рого (II ст., який складаеться з ретельно опра-
цьованих i трохи нахилених маюскульних літер;
перехідно'і форми (IV ст.) i молодшого (VII ст.),
який e мінускулом i мае тенденцію до повного
переходу літер на мінускульні, рядкові. Вони за
своею конструкціею часто перебувають в межах
чотирьохлінійноі системи побудови. Формально
латинське унціальне письмо, що утворилося на
зорі середньовіччя (близько IV ст.), e анало-
гіею грецького унціалу. Щодо генезису форм
унціалу, то важко категорично визначити в часі
межі виникнення його основних форм та дерива-
тів.

Термін унціал вперше вжив Іеронім напри-
кінці IV ст. Походження терміна А. Капр виво-
дить від слова унція — міра довжини, що до-
рівнюе приблизно одному дюймові. Істрин з
цього приводу зауважуе, що висота літер унці-
ального письма ніколи не досягала такого вели¬
кого розміру, тут же він нагадуе, що ряд учених
пояснюють появу цього терміна тим, що в одно¬
му рядку вміщувалось 12 унціальних літер при
двостовбцевому письмі, а латинське слово ун-
ція означае також Ѵі2 частину цілого. Інші
вважають, що назва пішла від слова uncus, тоб¬
то гачок.

Аатинський унціал відзначаеться округлістю
літер. Істрин пояснюе це явище використанням
в латинському унціалі (порівняно з грецьким)
округлих елементів літер латинського капіталь-
ного письма. 3 іншого боку, він говорить про
вплив на письмо плавних i округлих форм рим-
ськоі' архітектури. Справді, унціальному письму
властива гармонійна округлість форм, воно лег¬
ко відтворюеться пласким пером, завдяки чому
високо ціниться художниками.

37