Формело
Цервѳтері
AflfP/Ffl вф'^ХгаИ^ fflѲr~)p[ Tr-f-Pf
Сіена
^ ^ t: £> € Cl B0,,::l r Г s о
Мал. 38. Зразки прототиренського письма.
Мал. 39. Стародавні пам'ятки етруського пись
ма: фрагмент напису на кам'янш стіні етрусько¬
го поховання; «алфавіт Марсиліани», близько
700 р. до н. е.
До таких знахідок належать написи на вазі
у Формело (ваза Хігі), на посудині з Церветері
(ваза Реголіні-Галассі), на кам'янш стіні етру¬
ського поховання. Нарешті, маемо «алфавіт Мар-
силіани», відкритий в 1915 р. у великому некро-
полі поблизу м. Марсиліани де Альбенья, який
e найдавнішим вірогідним зразком давнього іта-
лійського письма. Він вигравіруваний на рамці
маленькоі' таблички з слоновоі кістки розміром
5X9 см. Ця пам'ятка належить приблизно
до 700 р. до н. e. i показуе початкову ста-
дію розвитку етруського письма, коли воно
не було ще пристосоване до передачі своерідно?
фонетики етруськоі' мови. «Алфавіт Марсиліа-
ни» мае 26 літер, в тому числі 21 — для позна¬
чення приголосних i 5 — для позначення голос¬
них звуків. Наявність літер для передачі голос¬
них звуків, а також тотожність майже всіх літер
«алфавіту Марсиліани» з грецькими та ряд ін-
ших особливостей цього алфавіту (наявність в
ньому «дигами», «копи», відсутність «омеги»,
використання літери «х» для передачі звукоспо-
лучення ks), безперечно, доводить західногрець-
ку основу цього письма. Першим звернув увагу
на те, що графічні форми старих італійських
шрифтів подібні до найдавніших грецьких, ні-
мецький учений-історик Т. Момзен; дані про
це були опубліковані ще в XIX ст. (1882).
Відомо, що у свій час етруски мали багату
літературу, але з поширенням християнства ïï
було майже знищено як «еретичну». До нас ді-
йшли лише короткі написи, ïx досить багато,
понад 10 тисяч. Більшість написів — це епітафіі',
що складаються з самих лише власних імен.
Найбільша етруська писемна пам'ятка мае ціка-
ву історію. В середині XIX ст. один хорватський
турист придбав у Сгипті для своеі колекцп му-
мію жінки i перевіз ïï до Відня. Після смерті
колекціонера його брат, не знаючи, що робити
з муміею, подарував ïï Загребському археоло-
гічному музею. Директор цього музею професор
Шіме Любич (1822—1896) звернув увагу на
лляну тканину, якою була оповита мумія. На
цій тканині були непрочитані написи. Професор
Віденського університету д-р Борман в 1892 р.
встановив, що ці написи виконані етруським
письмом. В тому ж році відомий египтолог
Й. Краль опублікував текст «лляноі книги»
(лат. Liber Linteus), яку ще називають «книгою
муміі».
Незважаючи на те, що ми маемо писемні па¬
м'ятки етрусків, іхня мова досі вивчена недо-
статньо. Причиною цього е, з одного боку, свое-
рідність етруськоі мови, що утруднюе вынесен¬
ия ïï до будь-якоі' з мовних груп, з іншого боку---
невелика кількість знайдених двомовних написів.
Дешифруванню етруських письмен допомогли
етруські алфавіти, що дійшли до нас. Сенсацій-
ним на шляху розкриття таемниці етруськоі мови
виявилося повідомлення про те, що в 1964 р.
експедиція Римського університету, керована ві-
домим ученим Масімо Палотіно, знайшла серед
решток давнього етруського храму три тонкі зо-
лоті пластинки однакового розміру з написами
етруською i фінікійською мовами. Ця знахідка
il
Í8
m
о
s
s
m
Q)
X
л
Q)
Q.
О
X
x
СО
СО
ф
X
л
Ü
X
0)
Q.
t-
о
о
О.
с
CD
x
Л
О
>^
CL
t-
LU
Q)
x
л
О
•X
Q.
Ю
S
>
0)
X
л
о
X
Ü
о
0)
X
л
о
с;
fd
В
ф
Q) X
X л
.з- Ü
(О х
х s:
Q. *-
< 'i
ti
i i
a
АА
А
a a
4
А
9і
A Pi
А
b
£в
В
8
8
[ В В]
В
g
/чс
<С
:>> m
> [kl
>;> ihgi
3 i^ii
C[k]
d
До
D
Я
a
0
D
e
fi
Э
a
я
я
3 ..
3
E
V
PL
f>
1
1
f /fi
^ ffl
F[f]
z
I
1
s.***
•v
\ Its]
ысг
[ I ]
[G]
h
вн
В
В я
®
H
ия и
в
H
ih
ѳѳ
ФѲ
® о
о ѳ
i
1
1
1
1
I
l
I
I
k
fe
к
Л
i
X
У\
я
К
l
í/
1
À
\
sí
•\
4
L
m.
r~
г
~1 *Л
ЖЛ
w
m i
*ч
M
n
л
Г1
ччк
и
и
и r
M
N
s
m
0
о
ѳо
о
о
О
p
Г
p
Л
1
n
1
А Г
P
s
in
CXJ
СхЗ
q
9
09
9 9
<Р О
9Q
Q
r
рр
P
ОЯ
с
a
я
Ч
R
s
я
i
Ш
г
г
НЬ
it
S
t
т
т
•f r*n
-м
т
«ГТ
Т1"
и
YV
УК
yvs
V
V
V
V
V
ks
х-ь
4-
X
X
X
ph
фф
Ф
Ф
kh
**
Г
Y *
i Y
f
8SS4
8
8
r(rs)
H
с
d
i
ь
и
V
Мал. 40. Перехідні форми від західногрецького до латинсъкого письма