^ѵгКЕг,^ыт°т*т-МАгЛ^т<*0ІТО,'іЭ* kN f
^ЛЕо^А^кеМ'^И^^вЕ ѵі<°п°ТАіЛо) ...
?Ni Bf>.f\orf*oíoco8t e потА^дітоАігі'птіо5 c> e ь-лмо1'
4 ^r4^ È А/лед PtoNA^o,5/> оКА/псл59°/°^^А)0
zi мчпаяач.-2
<АА*,ГІ./Т<Д&££
FFÌiBH0®^EII<ì<
(W) Z н ѳ i к
ілллѵп/ѵ/ѵ^югг?
Л M N S О li K-q
mSTVYCDcpX+VtQ
Мал. 35. Східногреиьке письмо: прорис напису
на монументі скельного храму Абу-Сімбел (за
Ф. Музикою); зразок фрігійського письма на
пам'ятці (стела) з Лемноса VI або VII ст. до
Н. е. (за Г. Йенсеном); узагальнений виіляд
(за В. Яончевим).
зауважуе, що одна група вчених вважае схід-
ногрецьке письмо давнішим порівняно з захід-
ногрецьким, інші дотримуються протилежноі'
думки. Більшість же сходиться на тому, що за-
хідногрецьке письмо e уже варіантом східно-
грецького.
Головна різниця між розглянутими видами
письма невелика i полягае скоріше в способі
застосування літер, аніж у ïx накресленні.
На основі східногрецького виник грецький
класичний алфавіт.
У 403 р. до н. е. в Афінах офіційно був при-
йнятий до вжитку іонійський шрифт як основний
для грецького письма. Але пройшло ще півсто-
ліття, доки остаточно сформувався класичний
грецький алфавіт з 24 літер, який заступив
поволі регіональні форми i став національним
шрифтом греків, незалежно від місця ïx прожи¬
вания. Перемогу цього шрифту можна пояснити
культурною перевагою афінян над іншими гре¬
ками. Василь Йончев, який у сво'ш книзі деталь¬
но розглянув генезис форм грецького письма,
поруч із зразками стародавніх грецьких мону-
ментальних написів наводить також складений
Ольгою Йончевою на підставі різних епігра-
фічних матеріалів грецький класичний алфавіт
(мал. 36).
Після стабілізаціі' знаків грецького класичного
алфавіту відбувався процес його каліграфічного
розвитку, що було повязано з потребами життя,
із застосуванням нових знарядь i матеріалів до
письма. Той факт, що греки писали пензлем або
паличкою на папірусі, пізніше на пергаменті,
сприяв розвитку більш легких видів письма
порівняно з лапідарним , або капітальним. Спо-
чатку з'явилося грецьке унціальне (мал. 37),
a пізніше курсивне3 письмо. Удосконалюва-
лась i орфографія. Наприклад, відомим олек-
сандрійським граматиком Арістофаном Візан-
тійським (250—180 pp. до н. е.) i його учнем
Арістархом були вперше запроваджені акценти.
Одніею з перших літературних памяток, де ба-
чимо стабілізоване вживання акцентів, e папірус
«Backchyliedes-Fragment» (I ст. до н. е.).
1 3 папірусом як матеріалом для письма греки
вперше познайомилися у VII ст. до и. е. за часів фа¬
раона Псаметіха I (654—610), який скасував монопо-
лію на папірус, що довгий час охоронялася бгиптом.
2 Лапідарний — від лат. lapidarius — такий, що на-
лежить до написів на кам'яних памятниках, властивий
цим написам.
3 Курсивне — від лат, currere — бігати—похиле пись-
30
Західногрецьке письмо протягом певного часу
боролося із східним, поки не було остаточно ви-
тіснене. Проте на основі західногрецького письма
виникло латинське письмо народів Італіі' не-
грецького походження.
Племена, що населяли Італію, воювали з ко-
лонізаторами, але разом з тим i переймали іхню
культуру i засвоіли західногрецький алфавіт.
Цей процес запозичення можна простежити на
ранніх написах етрусків. Напрям письма в дав-
ніх інскриптах, як правило, справа наліво (до
останньоі' чверті VII ст. до н. е.), в зв'язку з цим
спрямовані наліво й етруські літери. Лише в піз-
нішому етруському письмі зустрічаемо напрямок
рядків i літер зліва направо, або «бустрофедон».
Слова звичайно відділяються крапками, які ін-
коли використовувались i для ділення слів на
склади. _
Етруски — найдавніший народ Італіі, жили в
I тисячолітті до н. е. в південно-західній частині
Апеннінського півострова, між Лігуріею на пів-
ночі i латинським Лаціумом на півдні. Похо¬
дження етрусків не з'ясоване; одні вважають ïx
аборигенами Італіі', інші — вихідцями із східних
областей Середземного моря; за Геродотом, ет¬
руски e вихідцями з Лідіі (Мала Азія).
Найбільшоі могутності етруски досягли на кі-
нець VIII i особливо в VII i VI ст. до н. е. На
той час у своему розвитку вони залишили дале¬
ко позаду інші італійські племена i поширили
свій культурно-політичний вплив майже на всю
Італію, в тому числі й на латинський Лаціум.
3 кінця VI ст. до н. е. починаеться послабления
етрусків, що призвело в III ст. до н. е. до за
воювання, a пізніше й асиміляціі ïx римлянами
Про запозичення етрусками алфавіту, не влас
тивого іхній мові, говорить ряд фактів, на
приклад, етруська мова не мала дзвінких при
голосних, не знала «о» та «х» (ікс), хоча ц
літери трапляються у давніх етруських написах
отже, грецькі літери хоч i потрапили до етрусь
кого алфавіту, але практично не могли бути ви
користані в етруській мові.
Етруски підтримували жваві торговельн
зв язки з грецькими колоніями в Південній Іта-
л'іі, особливо з найстарішою — Куми, поблизу
майбутнього Неаполя, що була заснована в
VIII ст. до н. е. вихідцями з м. Халкіди, розта-
шованого на острові Евбея в Егейському морі.
Мабуть, в цих грецьких колоніях етруски i по¬
знайомилися з західногрецьким письмом. 3 цьо¬
го джерела виникли, з одного боку, етруський,
з ^другого— фалісько-латинський алфавіти
(Г. Йенсен).
Тотожність давньоіталійського письма з пи¬
сьмом Давньоі' Греціі' e фактом давно відомим.
Діонісій Галікарнаський (незадовго до нашоі
ери) писав, що римляни від часів Сервія Тулія
користувалися грецьким письмом. Новітні до-
слідження підтверджують походження давньо-
італійського письма із західногрецького. Важли-
ве значения мають знахідки давніших зразків
давньоіталійського письма на узбережжі Ти-
ренського моря — прототиренського пи¬
сьма (мал. 38).
AfcB/-
А В Г Д E (W) Z H
ѲОІКІ^М^Л/ОГП
I к л
9W*STYV+X(D04>
K-q Р
ABTAEZH©
IKAMNHOnPZ
туфхФ.п
Мал. 36. Західногрецьке письмо: узагальнений
вигляд (за В. Иончевим); один з характерних
написів західногрецъким письмом на металевій
плитці; грецька класична абетка, складена за різ-
ними епіграфічними матеріалами О. Йончевою.
кхі лыѳр œnocHN
ÍOYAMOCGNCOY
coi стн п олеі ka»
О N О M AvAYTCD M Af
'*"'^ОХ A» OCOTOYÌ * I
Мал. 37. Найдавніший зразок грецького унціа-
лу IV ст. (зберігаеться в Британському музеі
в Лондоні).
31