,(,»,)/. т?в75'«ЭГ'/51//о/н«*'+В)у if *<;<*f>wj+3+i3e;w/iyefl|,f+a»

Мал. 30. Вапняковий саркофаг царя Гебаля

(стара назва м. Бібл) Ахірама з найдавнішим

фінікійсъким написом, близько XIII ст.; знизу

прорис напису на саркофазі царя Ахірама.

Вони проживали на вузькому узбережжі Серед-
земного моря вздовж Ліванського хребта. Іхні
кораблі плавали по всіх відомих на той час мо¬
рях i прокладали перші траси до незнаних
кра'ін.

У фінікійських містах були чудові гавані, що
сприяло швидкому розвитку торгівлі. Фінікій-
ські кораблі вивозили до інших краін рибу, ма-
слини, олію, вино, кедровий ліс, ліванський дуб.

Крім того, фінікійці вели транзитну торгівлю,
провозячи мідь, срібло та інші цінні товари.
У краінах Стародавнього Сходу i в греко-рим-
ському світі фінікійці залишили по собі славу
безжальних работорговців. Про це ми дізнае-
мось від Гомера.

Мандруючи в чужі краі, фінікійці переймали
там культуру i мистецтво. Відомо, наприклад,
що фінікійське мистецтво перебувало у великій
залежності від вавілонського i египетського, а
також від грецького. Фінікійці високо оцінили
вигоди i переваги, які принесло письмо египтя¬
нам i вавілонянам. Запозичивши іхне письмо й
удосконаливши його, вони створили власну
абетку фонетичного письма. Вона складалася з
приголосних літер, тому ïï відносять до консо-
нантних на відміну від вокалізованих. Перші
спроби створити чисто фонетичний алфавіт по-
в'язують із завойовниками Сгипту гіксосами.
Мабуть, в середині XIII ст. до н. е. вони й
створили вперше згадане письмо. Багато доку¬
менте, пов'язаних з ранніми зразками фінікій-
ського фонетичного письма, знаходимо в околи-
цях стародавнього міста Бібл, з якого грекь
вивозили папірус. Звідси пішла грецька назва
книги біблос i терміни біблія, бібліотека i т. п.
Гіксоси, запозичивши египетські графічні зобра-
ження речей, істот тощо, використали і'х для
створення літер. Кожне зображення стало вод-
ночас i літерою, якою починалось у гіксосів

слово на позначення даноі речі. Наприклад, зо¬
браження I__ __1 означало будинок, що у гіксосів

називався «бет», отже, це була літера «б». Коли
египтяни визволилися від поневолення, а держа¬
ва гіксосів розпалась, іхній алфавіт перейшов на
береги Середземного моря, на схід від Сгипту,
де племена мореходців-фінікіян зберегли i нада-
лі це письмо.

Очевидно, що на фінікійському фонетичному
алфавіті позначився вплив египетського i ваві-
лонського письма одночасно. Від першого фіні-
кіяни запозичили звукову систему i форму лі-
тер, від другого — пряме накреслення ліній.
Зображення голів, будинків тощо у фінікіян
перетворюються на скорописні знаки. Розкопки
французьких археологів у районі Бібла у 1923 р.
збагатили науку найдавнішим зразком фінікій-
ського письма; його знайшов французький егип¬
толог, археолог П. Монте. Це був напис на вап-
няковому саркофазі царя Ахірама з Бібла. На¬
писания пам'ятки відносять на кінець XIII ст.
до н. е. Найдавніший фінікійський алфавіт
складався з 22 літер.

Другим характерним зразком фінікійського
письма, що припадае на кінець VIII ст. до н. е.,
e напис на восьми уламках з двох бронзових по¬
судин, знайдених на острові Кіпр у 1876 р.
(мал. 31). Літери цього напису дещо відрізняю-
ться за формою від давньофінікійських.

У першій чверті IX ст. до н. е. фінікійське
письмо запозичили семітські племена, які про¬
живали на південному сході Ханаанськоі' землі,
від східного берега Мертвого моря i далі на
південь. Тут жило i невелике плем'я моавітів,
яке широко користувалося фінікійською абет-
кою, надавши і'й локального, національного ха¬
рактеру. Важливою пам'яткою моавітського пи¬
сьма вважаеться стела моавського царя Меша
від 842 р. до н. е., знайдена в 1868 р. за 40 км
на схід від узбережжя Мертвого моря.

Письмо на пам'ятках з власне фінікійськими
текстами пізнішого періоду (між V та III ст. до
н. е.) Г. Йенсен називае середньофіні-
к i й с ь к и м. Одніею з найдавніших памяток
цього письма e напис, зроблений фінікійцями,
солдатами-найманцями египетського царя Пса-
метіха між 650 та 595 pp. до н. е. на монументі
колоса храму Абу-Сімбел (Південний Сгипет).

Своерідного розвитку набуло фінікійське пи¬
сьмо в місцевостях фінікійськоі колони Карфа¬
ген. У руінах стародавнього Карфагена знахо¬
димо багато табличок, монет, вкритих карфаген-
ським — пунічним письмом. Таке письмо бу-
ло поширене на узбережжі Середземного моря

Мал. 31. Уламки бронзових посудин з фінікій-
ським написом, близько 750 р. до н. е.

26

в Сардініі, на о. Мальта, в Галліі. Кулунджич
повідомляе про пам'ятки фінікійського письма,
знайдені на Адріатиці в Югославіі у морській
фортеці Дубровнику. Після падіння Карфагена
у 146 р. до н. е. пунічне письмо поступилося
місцем латиниці, але частково збереглося, за¬
знавши змін. Воно часто набувае курсивного
характеру, мае лігатури; таку модифікацію ми
називаемо новопунічним письмом. Решт-
ки його зберігались на територіі Тунісу в добу
християнства (до IV ст.).

Наведеними прикладами різновидів фінікій-
ського письма, більш як за тисячоліття, звичай-
но не вичерпуеться його багата спадщина, що
треба мати на увазі читачеві, який захоче глиб-
ше ознайомитися з переможним поступом фоне¬
тичного письма, яке опанувало людство.

Первісні назви окремих знаків цього письма
до нас не дійшли. Проте гадаемо, що вони, ма¬
буть, мало відрізняються від назв, наданих 'ім
іншими семітськими народностями. Ми кори-
стуемося, звичайно, давньоеврейськими назва-
ми. Як побачимо пізніше, фінікійське фонетич-
не письмо лягло в основу сучасних форм пи¬
сьма переважноі більшості людства.

Хоч походження фінікійського алфавіту досі
ще остаточно не з'ясоване i вченим доведеться
ще багато працювати над роз'язанням ціеі про-
блеми, але вплив фінікійськоі' культури і, зокре-
ма, письма на культуру сусідніх народів e досить
виразним. Від фінікійців пішов звичай надання
літерам назв, побудованих за акрофонічним
принципом, від них він перейшов до арамейців,
евреів, греків, потім до слов'ян, арабів та інших

народів. Взагалі фінікійське літерно-звукове пи¬
сьмо поширилося в двох напрямах. На Сході на
грунті фінікійського алфавіту виникло арамей-
ське письмо, від якого ведуть свое походження
майже всі літерно-звукові i деякі складові си-
стеми письма в Азіі; на Заході сформувалося
г р e ц ь к e письмо, від якого походять усі си-
стеми письма европейських народів. Більшість
східних систем тіею чи тіею мірою зберігали фі-
нікійський консонантний принцип.

Проте на Заході всі види письма, починаючи
з грецького, розвивалися за вокалізовано-зву-
ковою системою. У 50-х pp. XX ст. була спроба
вивести походження грецького письма не з фі-
нікійського, а з крітського складового. Цю гіпо-
тезу розробив болгарський учений В. Георгіев ,
йому заперечуе В. Істрин2. Тепер походження
грецького письма з фінікійського майже не ви-
кликае сумніву. Саме про фінікійський вплив
свідчить той переконливий факт, що назви грець-
ких літер ми можемо пояснити, спираючись на
'іхне фінікійське походження. Слово «алфавіт»
утворилося внаслідок злиття двох перших грець-
ких літер — альфа i бета. Ці назви відповідають
фінікійським західносемітичним алеф i бет.
Алеф — означае 'вал, бет — дім. У коренях семі-
тичних мов можуть знайти свое пояснения й 'ін-
ші назви грецьких літер.

1 Див.: Георгиев В. Происхождение алфавита.—
«Вопросы языкознания», 1952, № 6, с. 81.

2 Див.: Истрин В. А. Возникновение и развитие
письма. М., 1965, с. 340, 341