тішжітттштщт*

Мал. 28. Печатки з Мохенджо-Даро із зобра-
женнями тварин i піктографічними написами;
письмена з о. Пасхи (цифри, позначені збоку,
показують черговість i папрям читання рядків);
диск з Фесту.

Вони збереглися переважно у вигляді фрагмен¬
тов різних розмірів довжиною близькодвох мет-
рів i відомі під назвою кохау ронго-ронго «до¬
шки, що розмовляють». Письмо e бустрофедон-
ним. Знаки, яких налічуеться близько 500, ви-
різьблені зубом акули. Розташовані вони стріч-
кою, що безперервно звиваеться, причому (це
властиве лише письму острова Пасхи) знаки
кожного наступного рядка обернуті щодо попе-
реднього так, що читан, прочитавши рядок, по¬
винен повертати табличку, щоб продовжити чи¬
тання. Спроба німецького етнографа Томаса
Бартеля дешифрувати письмена з острова Пас¬
хи дае змогу припустити, що мова дерев'яних таб-
личок належить до полінезійськоі групи мов
i що предки населения острова Пасхи прибули
сюди з Ренгітеі', одного з островів Дружби,
розташованих на відстані 2400 кілометрів від
о. Пасхи. Були спроби ототожнити письмо ост¬
рова Пасхи з письмом Мохенджо-Даро, вони
виявилися непевними '.

На острові Кріт, центрі морського шляху між
Азіею, Африкою i (Европою, схрещувалось ба-
гато культурних впливів. Англійський дослід-
ник Артур Еванс (1851 —1941) 1899 року від-
крив на Кріті рештки палацу на честь царя Mi-
носа. Між творами міноського мистецтва трап-
лялись камені i печатки з іерогліфічними зобра-
женнями та глиняні таблички з написами.
Еванс розділив знайдені зразки письма на такі
групи: 1) образне письмо, піктографічне, іеро-
гліфічне; 2) лінійні види A i В; гадають, що во¬
ни походять з крітського іерогліфічного. Лі-
нійне письмо А (1750 р. до н. е.) складаеться
з 85 знаків, а також значноі' кількості іероглі-
фів, цифр, читаеться справа наліво i несе в со-
бі ознаки негрецькоі мови корінного населения
Кріта. Воно до цього часу залишаеться нероз-
шифрованим.

У 1908 році Луіджі Перніе під час розкопок у
Фесті знайшов цікавий напис, зроблений на
плоскому теракотовому диску діаметром бли¬
зько 16 см. Писемні знаки були видавлені на
м'якій поверхні глини, мабуть, за допомогою де¬
рев'яних або металевих штампів; кількість зна-
ків досягае 241. Вони поділені вертикальними
лініями на групи (можливо, слова або речения);
таких груп у тексті 61. Спіральна лінія відділяе
рядки тексту i закінчуеться в центрі диску.
Вчені схильні розглядати це письмо як складо-
ве, але невідомо, як написаний текст: чи справа
наліво, чи навпаки. Головна складність читання
цього напису полягае в тому, що ми не знаемо,
якою мовою написаний текст (напис не e дво-
мовним, що допомогло при дешифруванні тек-
стів розеттського каменя) 2.

1 Див.: Лоукотка Ч. Развитие письма. М., 1950.

2 Див.: «Кур'ер ЮНЕСКО», 1964. № 3.

W®XYL^Jb^
О^АЧЧѴѴХ

Мал. 29. Нова фінікійсъка абетка, близько IX ст. до н. с.
АЛФАВІТНІ СИСТЕМИ ПИСЬМА

Р О 3 д i л V

ДОКОРІННА ЗМІНА В СИСТЕМІ ПИСЬМА.
ФІНІКІЙСЬКЕ ФОНЕТИЧНЕ ПИСЬМО

У своій капітальній праці з історіі письма '
Дірінгер називае два стародавні види письма —
староперське клинясте i мероітське2 (египет-
ське), які практично досягли ступеня абетково-
го, але ж, зазначае учений, творці першого за-
трималися біля порога, а другого — на самому
порозі перетворення в алфавітну писемність. Іх-
ній зв'язок з алфавітним письмом досі не з'ясо-
вано, тому Дірінгер називае зазначені види
письма напівалфавітними. Справді, вони склада-
ють конгломерат ідеографічних, силабічних та
¡нших знаків.

Якщо про походження европейського фоне-
тичного письма ми маемо більш-менш точне
уявлення, то в питанні щодо шляхів запозичен-

1 ДирингерД. Алфавит. М, 1963.

2 Найменування цього виду письма, зразком для
якого послужило египетське, походить від назви міста
Мерое, останньоі столиці т. зв. Всеефіопського, або Ну-
бійського, царства, розташованого на півдні Египту.

ня алфавітного фонетичного способу пи¬
сьма від народів, що населяли долину Нілу, e
багато суперечливого. За одніею версіею міфа,
його переніс до Греціі' син фінікійського царя
Кадм, що прибув до Греціі з фінікійцями, які
заселяли Беотію, i заснував столицю цього
краю Беотійські Фіви (семибрамні на відміну
від стобрамних египетських). Про це пише
«батько історіі» Геродот: «Я сам бачив у хра-
мі Аполлона Ісменського в Беотійських Фівах
знаки Кадміевого письма, накреслені на трино-
жниках...». Одначе Платон, Діодор Сіцілій-
ський, Ціцерон приписують винайдення алфа-
віту египтянам. 3 цього приводу Таціт зазна¬
чае, що алфавіт винайшли египтяни i що фіні-
кійці, які панували на морі, тільки перенесли
його в Грецію.

Роботи сучасних учених повністю підтверди-
ли слушність твердження Таціта. Справді, фіні-
кійці — народ, який не складав певноі' етнічноі
групи, були суднобудівниками i мореплавцями.

25