Мал. 26. Угорі—абетка письма майя (за Діего
де Ланда); унизу—фрагмент письма майя, про¬
питаний радянськими ученими за допомогою
комп'ютера.
Незважаючи на великий опір аборигенів, до
другоі половини XVI ст. іспанці підкорили собі
багато племен, знищуючи пам'ятки культури
майя ',
Письмо майя e сумішшю різних систем пи¬
сьма. Багато гліфів2 e так званого ребусного
типу. В іхньому письмі нараховують до 500 по-
значок. Майя досягли успіхів у математиці ( Ма¬
ли опрацьовану систему цифр), в астрономіі
йшли далеко попереду cboïx сучасників Старого
світу. Значного розвитку у майя набули меди¬
цина, ботаніка i мистецтво, зокрема архітектура.
Сучасні індіанці майя належать до велико!
mobhoï сім'і майя-кіче, живуть вони у Гватемалі
i на Юкатані (Мексіка). Вважають, що іхні да¬
лек! предки прийшли з півночі.
Найдавніший напис, зроблений письмом ма¬
йя, датуеться 292 р. (стела). Він знайдений на
південь від м. Вашактун. Розкопки в Вашактуні
показали, що архітектура з склепінням, чудо-
во розписана кераміка i стародавні монументи
з іерогліфічними написами, з'являються тут з
середини IV ст. н. е. Розкопки руін більше як
ста давніх міст майя, розташованих на Гвате-
мальському Harip'ï по всьому півострову Юка¬
тан, дали чимало написів майя, але багато з них
пошкоджені. Ці написи можна розподілити на
дві великі групи, залежно від об'екта, на якому
вони накреслені. Першу групу складають написи
на будівлях, стелах, вівтарях та на спорудах мо¬
нументального характеру. Понад тисячу написів
збереглося до наших днів. До другоі' групи на¬
лежать інскрипти на різних дрібних речах:
посудинах, платівках, підвісках тощо. Зараз екс-
понати з переліченими написами e в багатьох
музеях світу 3.
Якщо зараз епіграфічних написів майя налі-
чуеться більше тисячі, то оригінальних іероглі-
фічних рукописів майя в науці відомо лише три:
1. Дрезденський кодекс. Написания його від-
носять на XIII ст., вперше опублікований у
XIX ст.
2. Мадрідський кодекс складаеться з двох ча-
гтин — «Codex Troanus» га «Codex Cortesianus»;
перший опублікований в 1869—1870 pp., дру¬
гий — у 1883 р.
3. Паризький «Codex Peresianus», знайдений в
1859 р., виданий в 1864 р. Написаний волося-
ним пензлем на папері з лубу фікуса, тексти
супроводжуються багатьма кольоровими ма-
люнками. Гадають, що це фрагмент. Складае¬
ться кодекс з одинадцяти аркушів, заповнених
з обох боків.
Крім цього, в музеях різних краін e багато
копій із справжніх рукописів майя.
Зміст перелічених рукописів різноманітний.
У них ¡деться про метеорологічні явища, сіль-
ськогосподарські роботи, pyx планет, про звичаі
i обряди, виготовлення скульптуо тощо. Ви-
1 У XVII ст. відомий украінський письменник 3. Ко-
пистенський у творі «Палінодія» викривав i засуджував
цю жорстокість іспанських колоніэаторів.
2 Від грецьк jvlucprí — різьба.
3 У книзі Ю. В. Кнорозова «Письменность индейцев
майя» (M.— Л., 1963, с. 211 — 213) вміщено список па-
м'яток з написами майя.
Мал. 27. Правитель інків Тупак Юпангі слу-
хае повідомлення одного з своіх намісників,
який «читав» його по «кіпу».
вчення писемності індіанців Юкатану значно по-
жвавилось після видання рукописів майя та тво-
рів першого епископа підкореного іспанцями
Юкатану Діего де Ланда (1524—1579), що ві-
діграв дуже негативну роль в історіі, організу-
вавши в 1561 р. аутодафе рукописів майя. Про¬
те він залишив цінний твір з історіі майя, який
добре прислужився історичній науці, це «Пові-
домлення про справи в Юкатані» (1566).
Було зроблено багато спроб розшифрувати
письмо майя. Внаслідок розрахунків та зістав-
лення іерогліфів пощастило встановити значен¬
ия всіх цифрових знаків , іерогліфів місяців,
історичних циклів, символів планет тощо. Всього
дешифровано близько 100 знаків майя. У 50-х pp.
XX ст. дешифрування письмен майя значно
просунулось уперед завдяки працям радянсько-
го вченого Ю. В. Кнорозова.
Радянські вчені за допомогою електронно-об-
числювальноі техніки дешифрували близько 600
речень Дрезденського i Мадрідського рукопи-
сів. На мал. 26 наведено фрагмент рукопи-
су, прочитаного комп'ютером. Текст містить по-
вчання, як робити ідолів з нагоди того чи того
свята.
Про це див. XII розділ книги, с. 126.
Упорядники старих хронік, даючи опис ци-
вілізаціі стародавньоі держави, яка розташову-
валась колись на територіі Перу (індіанськоі ет-
нічноі' групи інків), твердять, що колись i перу-
анці (Південна Америка) також мали іероглі-
фічне письмо. Однак воно не збереглося, оскіль-
ки користування ним було заборонено завойов-
никами. Щодо письма ¡нків, то наш сучасник,
професор Тюбінгенського університету Т. Бар-
тель (ФРН), заявив, що він розшифрував сім-
десят п'ять різноколірних геометричних знаків з
чотирьохсот, якими користувалися інки.
Крім зазначених видів письма, в давнину
на американському континенті застосовувався
«предметний» спосіб передачі повідомлень за до¬
помогою шнурів з вузлами. Істрин повідомляе,
що найбільшого розвитку методу закріплення
i передачі повідомлень досягнуто в способі перу-
анських ¡нків «кіпу». Основною частиною «кі-
пу» була товста мотузка, до якоі' прикріплюва-
лись шнури з вузлами i сплетінням. На мал. 27
показано «читання» «кіпу». Вчені вважають, що
«предметний» спосіб спілкування людини виник
задовго до появи первісних видів письма.
* * *
Як ми вже зазначали, письмо стародавніх ча-
сів дае нам неоціненну інформацію про життя
людства в сиву давнину; проте не всі писемні
пам'ятки розкривають своі таемниці.
У різних місцевостях Південноі Америки,
особливо в аргентінських i колумбійських горах,
а також у Бразіліі' знаходять чимало малюнків,
зроблених на скелях. Деякі дослідники твер¬
дять, що це писемні пам'ятки, які залишилися
від доісторичних народів. Але дешифрувати ці
малюнки поки що не вдалося.
3 долини р. Інду (Індія) походять зразки
загадкового письма, виявлені при розкопках
міст Мохенджо-Даро (Пенджаб), Хараппи
(Сінд) та інших селищ долини. Іх відносять до
III або II тисячоліття до н. е., доби, що переду¬
вала індо-арійському завоюванню. Ці письмена
зустрічаються на печатках та амулетах з каме-
ня, міді. Подібні печатки були виявлені також
при розкопках стародавніх поселень Месопота-
міі. Гадають, що між індійською та шумерською
цивілізаціею існував зв'язок. Усі спроби вчених
дешифрувати письмена з долини Інду закінчу-
валися невдало. Найбільших успіхів у вивченні
цього письма домігся відомий чеський учений
Грозний. Письмена долини Інду e, мабуть, пік-
тографічними. Коли виходити з встановленоі' се-
редньоі' кількості знаків — 300, то думаеться, що
письмо не e алфавітним або складовим, але не мо-
же бути й суто ¡деографічним. Гадають, що
воно e частково ідеографічним, частково фоне-
тичним, а також подібне египетському, міной-
ському В, мае ряд детермінативних знаків. На
жаль, ми не маемо суцільних текстів мовою меш-
канців Мохенджо-Даро, Хараппи .
На острові Пасхи було знайдено таемничі де-
рев'яні таблички з піктографічними знаками.
1 Див.: Лоукотка Ч. Развитие письма. М., 1950.
23