Мал. 24. Еволюція форми китаиськоі книжки: ліворуч книжка «му-цзянь», э дощечок для
письма; знизу в кутку праворуч — шовковий сивіи; знизу в кутку ліворуч — паперовий сувій;
угорі — складчаста книжка, вживаеться з IX ст. i до наших днів; знизу — посередині в центрі —

шита книжка з дерев'яною палітуркою.

зв'язаних мотузком. Книжки з бамбукових пла¬
нок існували вже в епоху Шан, більше як
3000 років тому.

Цілком природно, що зручніша книга вима-
гала іншого матеріалу для ïï виготовлення. Та¬
ким матеріалом у Китаі' був шовк, який почали
вживати для письма з VIII ст. до н. е. А це,
в свою чергу, зумовило тут перехід до викорис-
тання волосяного пензля. Писали знов-таки
тушшю. Легку й еластичну книжку тепер зви-
вали у сувоі, i називалась вона «цзюань» (су-
вій). Цей термін закріпився пізніше в китай-
ській мові для визначення частини книги чи
розділу ïï. Книги, написані на шовку, назива-
лись «бошу» («бо» — шовк, «шу» — книга). Та-
кі книжки з ілюстраціями, зображеннями дра¬
кона i фенікса — символів імператора i імпера-
триці—знайдені в гробницях періоду Чжаньго.
Зрозуміло, книжка на шовку була зручніша, але
дорожча, i тому до III ст. н. е. в Китаі' поруч з
цими книжками були поширені й дешевші—на
бамбукових або дерев'яних планках. Серед ар-
хеологічних знахідок у м. Чанша (розкопки
1951—1953 pp.) було багато книжок з II ст. до
н. е.— III ст. н. е., написаних також на бамбу¬
кових i дерев'яних планках.

Але ні громіздкі бамбукові планки, ні дорогий
шовк не були, звичайно, ідеальним матеріалом
для книжок, тоді як потреба в ньому чимдалі
стае гострішою. За цих умов у 105 р. Цай Лунь
приготував, як свідчить китайський переказ, но-
вий гатунок паперу з старих рибальських сіток.
Слід зауважити, що ранні зразки паперу були
виготовлені уже в I ст. з коконів шовкопряда.

Пізніше для цього паперу почали використову-
вати таку сировину, як стебло бамбука, кору де¬
рев, коноплі, ганчір'я, старі риболовні сітки то-
що. Саме ïx i використав Цай Лунь для виготов¬
лення паперу нового гатунку.

Однак дані останніх знахідок показують, що
матеріал, подібний до паперу, існував щонаймен-
ше у I ст. до н. е. Спочатку його склеювали у
довгі смуги (довжиною до 3 м) i звивали у су-
boï, як шовк. Папір набув широкоі' популярності
лиііір за часів династГі Вей (220—265).

Водночас із зміною знарядь для писания i ма-
теріалів для виготовлення книжок відбувалися
зміни i в характері китайського письма, а також
у формі китайськоі книжки. Так, письмо, вико-
нане пензлем, вигідно відрізнялося від викар-
буваного різцем. Після винайдення пензля
збільшилась також кількість вживаних іероглі-
фічних знаків китайського письма.

Китайці взагалі пишуть згори вниз, верти-
кальними стовпчиками справа наліво, проте бу-
вае й горизонтальне письмо. У китайських ка-
ліграфів існують численні рекомендацй щодо
скорочення, подовження, сполучення окремих
ліній писемних знаків. Переписувачі китайсько¬
го письма завжди намагаються розташувати
кожний знак у квадраті. До речі, тепер це пра¬
вило виявляеться зручним для автоматизаціі
процесу складання тексту в друкарській справі.

Типи китайського письма наслідують письмо
лі-шу (офіційне), на основі якого створено нор-
малізоване канцелярське письмо кай-шу, винай-
дене Ван Сі-джі (321—379) близько 350 року,
що вживаеться до наших днів.

20

Мал. 25. Зразок фігурного письма (малюнок з історичного кодексу Ботуріні).

Po

3 Д 1 л

IV

ПИСЬМО АБОРИГЕНІВ
АМЕРИКАНСЬКОГО КОНТИНЕНТУ.

НЕПРОЧИТАНІ ПИСЬМЕНА

Письмо аборигенів американського континен¬
ту ми коротко розглянемо на прикладі письма
індіанців. Те, що ми називаемо письмом північ-
ноамериканських індіанців, по суті, e лише пік-
тограмами, дуже примітивними за формою. Зви¬
чайно вони відбивали реальні поді'і, зрідка мі-
фологічні. Так, фігурне письмо аборигенів аме¬
риканського континенту, народності ацтеків,
складалося з піктограм-понять, малюнків,
що означали окремі слова. Ацтеки писали на
своерідному папері, який виготовляли з лубу
смоковниці, з волокон агави. На превеликий
жаль, за часів панування завойовників у Ново¬
му Світі з благословіння інквізиціі' було зни-
щено багато цих писемних памяток, тому до
нас дійшло дуже мало мексіканських рукописів.
При докладному вивченні було встановлено, що
тільки частину ïx написано мовою колишньоі'
мексіканськоі' держави, тобто ацтецькою, реш-
ту ж виконано мовою споріднених племен. Ха-
рактеризуючи це письмо, проф. Лоукотка гово¬

рить, що мексіканськии рукопис можна порів-
няти з картою, де письмо доповнюе умовний
зміст знаків, з яких одні — це іерогліфи, тоді
як інші — просто малюнки, «колір також вико-
ристовуеться в символічному значенні; наочним
прикладом цього може служити фарбування
знака, що визначае рідину: пофарбований у си-
ній колір він означае воду, в червоний —
кров» .

Відомо, що цивілізація майя, народу півден-
ноі Мексіки i Центрально! Америки, набула ве¬
ликого розквіту в Новому світі задовго до того
часу, як тут з'явилися европейці. Мова майя
налічуе до 20 діалектів, які досить близькі між
собою. Культура народу майя досягла свого
найвищого розквіту між 300 та 900 pp., в час,
який зветься класичним періодом в його істори.
В 1517 р. на територію, що займали майя, при-
йшли іспанці.

Лоукотка Ч. Развитие письма. М., 1950, с. 290

21