Письмо i шрифт 12

Мал. 21. Розгортка циліндричноі печатки
Урзана, VIII ст. до н. е.

Найдавніший
вигляд

Старо-

вавілонський

знак

Новоассі-
рійсьний знак

Знак

<=Г

4.Т

Птах

-¿>

fî<

Риба

ЙІ^

Осел

с$

Віл

«ï

Сонце,

день

5
1

Жито

til

г*Н

Сад

Р' р> |<

жр

.HP

Плуг,
орати

<^2

Д.

Бумеранг

с^

р4

Стояти

Мал. 22. Перехідні форми ассіровавілонського
клинопису.

(Ванське царство з IX—VI ст. до н. е., терито-
рія сучасноі' Вірменіі').

Урартійці споруджували багатоповерхові фор-
теці i замки, залишки яких були знайдені побли-

зу Еревана. Великі камяні брили з клинописом
Урарту експонуються в Державному історично-
му музеі' в бревані. Написи розповідають
про військові походи i будівництво. Відомо, що
ставленик Урарту в краіні Мусасір Урзан кори-
стувався циліндричною печаткою з клинописним
текстом (VIII ст. до н. е.).

Знайдені в руінах палаців ассірійських i ваві-
лонських царів глиняні таблички та епіграфічні
написи перських царів вчені прагнули прочита-
ти, але розшифровка ïx була дуже тривалою
i копіткою справою. Ще в 1621 р., коли італій-
ський купець П'етро де ля Балле привіз із со¬
бою копи клинописів з руін Персепольського па¬
лацу перського царя Дарія в Ірані, спеціалісти
зацікавилися ними, але вивчення цих памяток
розпочалося лише наприкінці XVIII ст., після
того як датський мандрівник Карстен Нібур
опублікував привезені ним в бвропу копіі цих
текстів.

Перед ученими постало надзвичайно важке
завдання. У 1800 р. за дешифровку клинопису
взявся молодий учитель гімнази з міста Геттін-
гена (Німеччина) Георг Фрідріх Гротефенд.
Розглядаючи пам'ятки перських царів, він помі-
тив, що деякі слова на всіх пам'ятках повторю-
ються багато разів. Гротефенд зробив припу-
щення, що вони становлять царський ти¬
тул i що найчастіше повторюване сло¬
во e «цар». Пригадавши імена перських царів
Кіра, Дарія, Ксеркса i Артаксеркса, дослідник
спробував поставити на місце клинописних зна-
ків літери. За кількістю літер до незнайомого
слова підійшло староперське «Даривуш», що оз-
начае «Дарій». Так розкрилась перша таемни-
ця напису. Завдяки порівнянням i міркуванням,
Гротефенд дійшов певних висновків щодо змі-
сту написів. Але він не знав давньоперськоі
мови, а тому зіставлення царських ¡мен i титу-
лів могло дати умовні результата. 3 вісімнад-
цяти-двадцяти визначених таким способом зна-
ків правильними були тільки десять, однак на
той час це можна було вважати великим досяг-
ненням. Особливий успіх у дешифруванні кли¬
нописних памяток випав на долю Генрі Роулін-
сона, англійського офіцера, який служив у пер-
ській арміі'. В 1835 р. він узявся за вивчення
напису на високій бегістунській скелі, де був
висічений клинописний текст на тисячу рядків
із зображенням Дарія I. Перші 414 рядків ви-
конані давньоперською мовою, решта — ново-
вавілонською та еламською мовами. Цей текст
містив кілька десятків власних імен, що й дало
Роулінсону багатий матеріал для ознайомлення
з давньоперською мовою i письмом, а отже, да¬
ло змогу прочитати незнайомий текст.

Відомо кілька різновидів клинопису, які ви-
никли i розвивалися поступово з образного пи¬
сьма. Такий перехід розпочався до 2700 р. до
н. е.; остаточне завершения зазначеного перехо¬
ду сталося до 2350 р. до н. е. (мал. 22).

Пізніше на зміну клинопису приходить ара-
мейське письмо,яке зародилосявПередній Ази.

Т 4

M le

¡Ѣ ft

& #

ЗК A

m m,

УХ X

a Z

Ѵ^

l'i

1
m

ë 1

m s

¿a m

ë n

Мал. 23. Основні типи китайськоі писемності: 1) чжуань; 2) шан-фан-та-чжуань;
3) лі-шу; 4) цао-шу; 5) сун-пан; 6) сін-шу.

Р О 3 д i л III

КИТАЙСЬКЕ ПИСЬМО

Перші китайські писемні пам'ятки — це іеро-
гліфічні записи, висічені на камені, металі, дере-
ві або кістках тварин, а також написані на шовку,
шкірі тощо. Спочатку для писания служило ме-
талеве вістря, потім дерев'яна (бамбукова) па-
личка, змочена у фарбі, пізніше увійшов до вжи-
тку пензель, який робили з верблюдячоі шерсті.

Перші зразки китайського письма були ви-
різьблені на панцирях черепах, коров'ячих ло¬
патках, оленячих рогах малими іерогліфами гу-
вень. Найдавніші написи припадають на період
Шан.

Китайські іерогліфи утворилися внаслідок
розвитку первісного китайського піктографічно-
го письма. На територіі' повіту Хенань, де була
наприкінці епохи Шан-Інь столиця династіі
Шан, знайдено кілька десятків написів (припа¬
дають на 1400—1000 pp. до н. е.), накреслених
якимось вістрям на кістках жертовних тварин
i черепаших панцирях. Виконані досить розви-
неними, стилізованими знаками, вони розповіда-
ють про знаменні поди, називають імена ви-

значних людей. Найдавнішою датованою пам ят-
кою китайського письма e написи, зроблені на
десятьох кам'яних барабанах біля головноі бра-
ми пекінського храму Конфуція. Цей напис від-
носять приблизно на 1100 р. до н. е., тобто до
періоду династіі Чжоу. Китайськими писемними
пам'ятками були також вузькі деревяні або бам¬
буков! планки з іерогліфічними текстами, вико-
наними різцем або нанесеними природними бар¬
винками — тушшю, виготовленою з графіту,
чорним лаком, який робили з соку дерев.

На бамбукових планках довжиною в один-два
китайські фути (китайський фут «чи» дорівнюе
0,32 м) вміщували один вертикальний рядок не
більше як на тридцять або сорок іерогліфів. Та-
кі планки, скріплені мотузком в кілька пара-
лельних рядків, називали «це», пізніше так на-
зивали книжку. I зараз у китайській мові «це»
означае том, папка, реестр, лічильне слово для
книг. У текстах спеціальних ворожильних на-
писів «це» зображували знаком $Й£ , який зовні
справді нагадував кілька бамбукових планок,

367131179663