Мал. 14. Книжка-су вій. До середини сувою

прикріплений титулюс. За живописом

s м. Помпеі.

- - ft 4І ^ И Р

п т о Л меес

i M I fy • V — ■= V

Л E О П

H Л E О ПАТРА

Мал. /5. ¡ерогліфічний напис імен «Птолемей»
i «Клеопатра».

Коли бгипет втратив незалежність, египет-
ське письмо, мова i культура швидко занепада-
ють, потрапивши під грецький i латинський
вплив. Від III ст. н. е. грецька мова i письмо
здобувають остаточну перемогу, бгиптяни по¬
чали використовувати тоді письмо, що базува-
лося на грецькій абетці, зване коптським.

Давні іерогліфічні написи відомі в бвропі уже
давно. Ще римські імператори вивозили з Егип¬
ту монументальні памятники для прикрашання
своеі' столиці. бгипетські обеліски, вкриті іеро-
гліфами, стояли на площах Рима, Константино¬
поля, але спосіб читання написів було забуто.

бгиптянин Гораполлон (помер наприкінці
IV ст. н. е.) вважав ці давньоегипетські знаки
ідеографічними, тобто такими, де конкретний
знак означае ціле поняття. Це було тільки пев-
ною мірою правильно, проте навело в майбут-
ньому дослідників на хибний шлях у тлумачен-
ні характеру египетських іерогліфів.

Перші спроби читання іерогліфів належать
ученому-синологу XVII ст. езуітові A. Кірхеру
(1602—1680). Кірхер теж вважав усі знаки еги-
петського письма за ідеограми, що негативно
позначилося на роботі самого Кірхера i наступ-
них дослідників. Проте діяльність Кірхера була
корисна: він привернув увагу вчених до египет¬
ських давніх пам'яток, збудив інтерес до вивчен-

ня коптськоі мови, мови, що походить, як відо-
мо, від давньоегипетськоі'.

Ключей до розкриття таемниці іерогліфів ста¬
ла білінгва — двомовний напис, висічений на ві-
домому розеттському камені, що тепер зберіга-
еться в Британському музеі в Лондоні. Історія
ціеі' знахідки така: у 1799 р. французькі солда-
ти експедиціі' Наполеона, копаючи траншеі' біля
Розетти, поблизу Олександріі, знайшли велику
кам'яну плиту, вкриту написами. У верхній ча-
стині було висічено іерогліфічний текст, ниж-
че — різновид египетського — демотичне письмо,
а внизу був текст грецькою мовою. Текст, як
про це свідчить грецький напис, припадав на пе-
ріод царювання Птолемея V (204—181 р. до
н. е.) i містив постанову жерців на честь вша-
нування царя. Не було сумніву, що грецький
текст e перекладом з египетського. Велике зна¬
чения розеттського каменя було зразу ж оціне-
не всім науковим світом. Одначе всі спроби про-
читати египетські іерогліфи закінчувались не-
вдало. Розв'язати цю проблему пощастило моло¬
дому французькому вченому Ж. Ф. Шамполь-
йону ( 1790—1832). Він ще з дитинства ціка-
вився давньоегипетським письмом, вивчав, крім
класичних, також давньоеврейську, арабську
ікоптську мови. Мовна ерудиція іглибоке знан¬
ия icTopiï i культури бгипту полегшили Шам-
польйону розв'язання проблеми.

Докладно вивчаючи розеттський камінь, він
звернув увагу на те, що деякі египетські знаки
тут були обведені рамками. В грецькому тексті
на тому ж місці в рамці стояло імя Птолемея.
Шампольйон припустився думки, що іерогліфи в
рамці означають те саме імя. Але оскільки
йшлося про визначення тільки одного напису, то
вчений вагався щодо правильності свого припу-
щення. I тут на допомогу прийшов щасливий
випадок. У 1815 р. на острові Філе було знай-
дено другий двомовний напис, де, крім імені
Птолемея, було ще імя Клеопатри (мал. 15).
Шампольйону пощастило також прочитати ¡ме¬
на царів Тутмоса i Рамзеса. В одному з дослід-
жуваних написів він знайшов іерогліфічні зна¬
ки, поряд з якими був зображений кінь. Він
знав, що в коптській мові слово хтор означае
кінь. Першого знака іерогліфічного напису вче¬
ний не знав, другий знак відповідав літері T, а
третій — Р. Отже, четвертий знак — малюнок —
детермінатив, що вказував, до якого класу нале-
жить слово. Наведена трупа іерогліфів означа¬
ла хтр, тобто — кінь. Так Шампольйон встано-
вив у египетському письмі знак X.

Треба сказати, що коли імена египтяни писа¬
ли окремими літерами, які читалися порівняно
легко, то всі інші написи нагадували сучасні ре-
буси, де різні знаки визначають ціле слово, чи
окремі склади, чи просто літери. Отже, Шам¬
польйон відкрив наявність у египетському пи-
сьмі звукових алфавітних знаків, показав змі-
шаний характер ціеі писемності, в якій знаки
передають цілі поняття або окремі звуки.

Шампольйон склав граматику давньоегипет-
ськоі' мови, що була видана в 1836 р. після fio¬
ro смерті.

14

Мал. 16. Рельеф з клинястим написом на Беіістунсъкій скелі.
Дарій перемаъае заколотників.

Р О 3 д i л II

клинопис

Одним з осередків найдавнішоі цивілізацііі,
як відомо, була територія Передньоі' Азіі i на-
самперед Месопотамія. В IV тисячолітті до н. е.
сюди зі Сходу прийшла спочатку в південну
частину народність, звана шумерами, яка пізні-
ше розселилася на північній частині краю. Тут
шумери стали творцями культури, про яку ми
довідуемось з розкопок стародавніх міст Ур,
Кіш, Лагош, Ніппур та інших, які були, мабуть,
великими релігійними центрами. Немае сумніву,
що шумери виробили власну систему письма,
яка поширилася на великій територіі'. Взагалі,
саме ïx вважають винахідниками клинястого пи¬
сьма, що розвинулося в свою чергу з письма
образного. Клинопис, як показуе сама назва,
складався з клинів, розташованих в різних на-
прямах. Клинопис також доходив у своіи ево-
люціі' i до фонетичного письма. Той факт, що
вавілоняни, які поступово освоіли шумерську
культуру, разом з жителями північних районів
Межиріччя, ассірійцями, здобѵли собі панівне

становище на всій територп Передньоі Азіі,
спричинився до поширення тут клинопису. В
XV ст. до н. е. іхня мова стала дипломатичною
мовою сусідніх краіін. Навіть у египетському мі-
сті Ель-Амарні в архівах зберігаеться велика
кількість глиняних табличок, вкритих ассіро-
вавілонським письмом. У місті Ніппур було ви-
явлено рештки архіву й великоі' бібліотеки, що
належала храму; це були глиняні таблички, які
походили частково з шумерських, а частково з
вавілонських i ассірійських джерел. У храмі
міста Ніппур розташовувалося багато примі-
щень, частина яких, безперечно, належала біб-
ліотеці, а також архіву. Таблички зберігалися в
глиняних або дерев'яних скринях i у плетених
кошах, які стояли на глиняних цоколях чи на
дерев'яних полицях, прикріплених до стін. Щоб
таблички не відволожувалися, скрині вкривали
смолою.

Писалися ці пам'ятки на м'якій глині мета-
левою, дерев'яною або зробленою зі слоновоі

15